Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Глинянах — одна з найстаріших дерев’яних святинь Галичини та унікальна пам’ятка архітектури національного значення. Її найдавніші частини датують ще кінцем XIV — початком XV століття, хоча сучасного вигляду храм набув у 1749 році. Існує припущення, що під час перебудови майстри використали деревину старої церкви.
Старе Село — село за кілька кілометрів на північ від Дрогобича, історія якого тісно пов’язана з родиною Тарновських із сусідньої Снятинки. Саме за їхнього володіння наприкінці XIX століття тут з’явилася дерев’яна каплиця, яка стала важливим духовним осередком для місцевих мешканців.
Рихтичі — село, розташоване за 8 км на північний схід від Дрогобича. У XV столітті воно належало родині Коритків, які у 1434 році заснували тут парафіяльний костел. Згодом село перебувало у власності Даниловичів, а з XVIII століття — родини Бєльських, які володіли ним до Другої світової війни. У XVIII столітті в Рихтичах існував також палац Бєльських, від якого нині частково збереглися земляні укріплення, в’їзна брама та офіцина.
Санктуарій Відвідин Пресвятої Діви Марії в Більшівцях — один із найвизначніших пізньобарокових комплексів на заході України. Заснований у 1624 році Марціном Казановським, він поєднує костел і монастир колишнього кармелітського осередку, розташовані на підвищенні в західній частині селища. Особливу цінність становить унікальний алебастровий головний вівтар, що зберігся всередині храму.
Костел святої Марії Магдалини в Кукільниках — барокова пам’ятка XVIII століття. Храм розташований у Галицькому районі Івано-Франківської області й у минулому відігравав важливу роль у релігійному та адміністративному житті регіону.
Костел святого Станіслава — пам’ятка сакральної архітектури XVIII століття, розташована в селі Старий Вишнівець Кременецького району Тернопільської області. Храм зведено у 1756–1757 роках у стилі рококо з ініціативи магнатського роду Мнішеків як родинну святиню. Він належав до римо-католицької традиції. Після закриття кармелітського костелу в Новому Вишнівці у 1832 році виконував функції головного парафіяльного храму для римо-католицької громади навколишніх населених пунктів.
Костел Матері Божої Святого Розарію в селі Медуха, що неподалік Галича, є пам’яткою сакральної архітектури та важливим осередком духовного життя краю. Історія місцевої римо-католицької громади сягає XVIII століття, коли Медуха належала до парафії в Кукільниках. Уже в 1794 році існували плани створення тут окремої парафії.
Село Соколівка отримало міський статус у 1558 році. Відтоді місто мало мати магістрат, укріплення і храм — тому майже одразу розпочали будівництво костелу Святої Трійці. Навколо нього звели оборонний мур із чотирма кутовими вежами, який став фактично найпотужнішим укріпленням міста.
Костел Святих Миколая та Анни у місті Бібрка (Перемишлянський район, Львівська область) є визначною оборонною святинею XVII століття. Будівля поєднує сакральну функцію з елементами укріплень, характерними для тогочасної архітектури. Пам’ятка внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України національного значення під номером 461/0.
До 1857 року місцева католицька громада Делятина не мала власного костелу й канонічно підпорядковувалася Надвірнянській парафії. Тож 31 липня 1857 року австрійський уряд офіційно заснував у Делятині окрему католицьку громаду та видав розпорядження про будівництво нового храму. Костел був освячений на честь тодішнього австрійського імператора Франца Йосипа I.
