Храми України — це не тільки місця молитви, а й важлива частина нашої історії та культурної спадщини. Подорожуючи такими місцями, починаєш краще розуміти, що відбувалося на цій території в той період, коли храм був збудований, перебудований або зруйнований.
Тут ми зібрали храми, які відвідали під час наших подорожей. Ділимося фотографіями, власними враженнями та інформацією про цікаві й маловідомі пам’ятки, які зустрічалися нам у різних регіонах. Серед них — величні історичні споруди та невеликі автентичні храми, давні пам’ятки, що пережили війни й перебудови, а також місця, до яких рідко доходять популярні туристичні маршрути.
Оборонна Михайлівська церква (також Вознесіння Господнього, Святого Миколая) — пам’ятка архітектури національного значення в селі Чесники біля Рогатина. Церква знаходиться на околиці села, до неї досить важко добратись і немає місця для паркування. Проте варто її відвідати, адже споруда є зразком малого мурованого храму фортифікаційного типу з сірого вапняку. У часи татарських набігів часто будували храми, котрі також служили оборонною спорудою.
Лешнів (наголос на другий склад) — село на Бродівщині, перша згадка про яке датується 1471 роком. Проте в давнину Лешнім був містом, а 1627 року отримав магдебурзьке право. У той час Лешнів став важливим торговим осередком із ярмарками, а його міські укріплення забезпечували захист не лише мешканцям містечка, а й слугували додатковим захистом з півночі для Бродів.
Село Могильниця відоме з документальних джерел ще з 1471 року. У 1712–1753 роках воно мало статус міста. У XIX столітті це було одне з найбільших сіл Галичини — заможне, добре забудоване, із численною шляхтою, млинами, ґуральнею та каменоломнями червоного теребовлянського пісковика. Значну роль у житті Могильниці відігравала родина Старженських, якій належав місцевий маєток.
Історія римо-католицького храму в Шибалині припадає на міжвоєнний період. Потреба у власній святині виникла через зростання місцевої католицької громади, яка спочатку налічувала близько пів тисячі осіб. Ініціативу спорудження костелу підтримав бережанський священник о. Броніслав Лімановський. Роботи розпочалися 1925 року, а вже 30 вересня 1928 новозбудований храм урочисто освятили.
Млиниська — село за 20 км на південний схід від Теребовлі. Воно було частиною Янівського маєтку, який у різний час належав родинам Богушів, Скарбків, Баворовських, Лосів і Дунін-Борковських. У селі також знаходився пізньокласицистичний палац.
Першу дерев'яну каплицю звели у 1877 році з ініціативи графині Пауліни Лосьової в панському парку. У 1912 році її замінила мурована каплиця, що збереглася донині.
Історія римо-католицької святині у Гнильчому розпочалася з невеликої каплиці, час появи якої достеменно невідомий. Задум створити в селі окрему парафію виник ще 1862 року, а 1 жовтня 1865 року о. Якуб Кершка заклав наріжний камінь майбутнього костелу. До кінця року спорудили фундаменти, однак через фінансові та адміністративні труднощі подальші роботи розтягнулися на два десятиліття. Лише у 1886 році храм був зведений настільки, що в ньому уже могли відбуватися богослужіння.
Церква Воскресіння Христового (с. Деренівка, Тернопільська обл.) зведена у 1715 році, попередня була збудована на цьому ж місці ще в 1672 року.
