У селі Нараївка (до 1946 року — Гербутів, польською Herbutów) для місцевої громади латинського обряду, яка на початку ХХ століття налічувала майже чотири сотні осіб, було зведено муровану філіальну каплицю. Каплиця розташована практично на краю села, по інший бік річки Нараївки. На протилежному березі річки знаходиться греко-католицька церква.
Костел святого Валентина у Раковці був зведений упродовж 1822–1856 років. Це мурована споруда з каменю та цегли з окремо стоячою, також мурованою дзвіницею. Храм звели на місці попереднього дерев'яного костелу, який розібрали через незадовільний стан.
Про римо-католицьку каплицю у Підтемному відомо дуже мало. Письмові джерела практично відсутні, ані точна дата побудови, ані титул святині наразі не встановлені. На міжвоєнних польських мапах 1926, 1931 та 1939 років у Підтемному позначена каплиця, розташування якої орієнтовно відповідає місцю сучасної споруди. Водночас на мапах 1921 року каплиця ще не позначена. У шематизмі Львівської архідієцезії за 1939 рік ця каплиця не згадується.
Наприкінці ХІХ століття Кугаїв входив до парафії села Вовків. Місцеві католики латинського обряду, яких на той момент налічувалося кілька сотень, відвідували дерев’яну бойківську церкву, де служив римо-католицький парох із Вовкова. У 1909 році йому заборонили проводити богослужіння, що й стало поштовхом до спорудження власної римо-католицької каплиці.
Каплиця або костел у селі Розворяни, почала зводитися в середині 1938 року. Будівництво завершили ще до початку Другої світової війни. Храм не лише збудували, а й устигли оздобити. За деякими джерелами, його освятили на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
Католицька парафія в селі Пнікут була заснована ще у 1470 році. До того часу тут існував дерев’яний православний костел, який пізніше переробили на католицький. Протягом XV–XIX століть на цьому місці з’являлися та руйнувалися різні святині, аж поки у 1901 році не було представлено проект нового мурованого костелу.
Під час заснування міста Миколаєва, що на Львівщині, у 1570 році, на місці сучасного костелу збудували невеличку дерев'яну каплицю. У 1607 році, поряд з каплицею, у Миколаєві було почато будівництво нового мурованого храму за кошти родин Мнішхів та Тарлів, під час якого знайшли залишки міських мурів, давні руські монети та великий бердиш. Однак уже у 1620 році церква була знищена під час татарських набігів. У 1630-х роках на цьому місці спорудили новий костел.
Станіслав Скарбек (1780–1848) — відомий галицький меценат, граф і землевласник з давнього роду Скарбеків гербу Абданк. Народився 20 листопада 1780 року в селі Обертин, нині Івано-Франківська область. Свої статки та вплив він послідовно спрямовував на розвиток освіти, культури та соціального захисту на Галичині.
Стоячи на перехресті п'яти доріг, костел Небовзяття Пресвятої Богородиці ніби зустрічає усіх, хто в’їжджає до Жулина: з північного-сходу — подорожніх зі Стрия, з півдня та заходу — тих, хто прямує з навколишніх сіл. Костел виконаний у стилі пізнього бароко: його фасад простий, зі стриманими пілястрами та фронтоном прикрашеним чотирма вазами. Святиня зведена у 1797–1802 роках за кошти шляхтича Франциска Млоцького.
Очевидно, що костел святого Миколая — найпомітніша й найвеличніша споруда Старого Самбора, невеликого містечка на заході України. Храм вражає монументальністю та тим, що зберігся майже у первісному вигляді — саме таким, яким його створив Максиміліан Яблонський, видатний архітектор з Перемишля, випускник Львівської політехніки.
