Храми України - це не тільки місця молитви, а й важлива частина нашої історії та культурної спадщини. Подорожуючи такими місцями починаєш сам розбиратись, що саме відбувалось на цій території в той проміжок часу, коли був збудований чи зруйнований храм.
Тут зібрані матеріали не лише про церкви, а й про костели, каплиці, монастирі, синагоги та інші сакральні споруди різних регіонів України. Серед них — величні костели та невеликі автентичні дерев'яні церкви, давні споруди, що пережили війни та перебудови, а також маловідомі пам’ятки, заховані від популярних туристичних маршрутів.
На початку XVIII століття на цьому місці стояла церква Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці. Проте до 1831 року вона занепала, і вже через кілька років, у 1838-му, майстри Іван Мельникович та Василь Іванович звели новий дерев'яний храм у традиціях бойківської архітектури. Цікаво, що основною робочою силою під час будівництва храму були жінки, адже більшість чоловіків із села в той час мобілізували до війська Австро-Угорщини.
Історія будівництва костелу Святого Яна з Дуклі була непростою. Перші роботи розпочали ще у 1884 році, однак через нестачу коштів їх довелося зупинити. Лише через кілька років будівництво вдалося відновити завдяки підтримці місцевих землевласників і селян. Значну роль у цьому відіграв Ян Громницький, який виконував заповіт свого родича Юзефа Громницького, що заповів свої кошти на спорудження храму.
Дерев'яна церква святого апостола Івана Богослова в селі Довге (Тернопільська обл.) — це унікальна дерев'яна сакральна споруда, зведена у 1704 році. Храм стоїть на пагорбі в центрі села, належить до греко-католицької парафії та є чинною пам'яткою архітектури. У 1704—1946 роках храм разом із парафією належав до УГКЦ, а після 1946 року громада перейшла під юрисдикцію РПЦ, сам храм у 1961 році було закрито.
Костел у Звенигороді, який зберігся до наших днів у напівзруйнованому стані, був зведений у 1934 році. Саме цей рік викарбувано на його фасаді, а шематизм Львівської архідієцезії за 1936 рік уже подає відомості про новозбудований храм. Натомість у виданні 1932 року ще згадується попередня святиня — мурована філіальна каплиця Святого Духа і святого Йосафата.
Єврейська громада Гримайлова сформувалася майже одночасно із заснуванням містечка та протягом кількох століть була невід'ємною частиною його історії. Уже в середині XVIII століття тут проживали сотні євреїв, які займалися ремеслами, торгівлею, утримували крамниці та майстерні, роблячи вагомий внесок у розвиток місцевої економіки.
На старому цвинтарі Язлівця, розташованому на пагорбі над містом, збереглася родинна каплиця Блажовських. Саме тут поховані представники цього роду, які у XIX столітті володіли Язлівцем. У 1860 році на місці родинного поховання було споруджено неоготичну каплицю, прикрашену гербом Сас. Сьогодні вона є пам'яткою архітектури місцевого значення.
На високому пагорбі над давнім Потеличем височіє одна з найцінніших пам’яток української дерев’яної архітектури — церква Зіслання Святого Духа. Збудована у 1502 році коштом місцевого гончарського цеху, вона належить до найдавніших збережених дерев’яних храмів України та є найстарішою дерев’яною церквою Львівщини. Храм постав на місці ще давнішої церкви святих Бориса і Гліба, яку, за переказами, знищили під час татарських нападів.
Село Родатичі, розташоване неподалік Городка, відоме ще з XV століття. Парафія тут існувала щонайменше з 1449 року, а перший костел був дерев’яним. У XVIII столітті храм уже потребував капітального ремонту, а близько 1817 року стару святиню закрили та опечатали.
Язловець відомий насамперед своїм замком, палацом та монастирем сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, який у XIX столітті заснувала блаженна Марцеліна Даровська. Саме її діяльність перетворила містечко на важливий духовний та освітній центр.
Між дерев'яною церквою Успіння Пресвятої Богородиці та сільським кладовищем у Середкевичах розташована невелика мурована каплиця. Споруда має прямокутний план, ступінчасті фронтони та круглі віконні отвори. Її точна історія та дата спорудження наразі залишаються невідомими. Усередині каплиці збереглися дерев'яні лавки, що може свідчити про використання споруди для молитви чи невеликих богослужінь місцевої громади.
