Острозька академія є найстарішим вищим навчальним закладом в Україні та Східній Європі. Вона була заснована у 1576 році князем Костянтином-Василем Острозьким. Основою освіти були сім вільних наук: граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, музика та астрономія.
У роки Першої світової війни Галичина стала місцем боїв не лише для австро-угорських, російських та українських військових частин — улітку 1916 року сюди прибули й турецькі солдати, союзники Австро-Угорщини у війні проти Російської імперії. Від серпня 1916-го до серпня 1917 року на Галицькому фронті діяв близько 40-тисячний османський корпус під командуванням генерала Севата Чобанлі, частини якого зайняли позиції вздовж Золотої Липи на південний захід від Бережан.
У селі Язловець на Тернопільщині збереглася частина старого кам'яного мосту, що колись з'єднував береги річки Язлівчик на дорозі між Язловцем і його передмістям. Друга половина споруди не збереглася.
Єврейський цвинтар в Острозі — один з найдавніших юдейських некрополів України та місце з непростою історією. Його територія займає близько шести гектарів — більше, ніж усі інші кладовища Острога разом узяті. За різними оцінками, тут налічувалось близько 14 тисяч поховань, а найстаріші могили датуються XV століттям. Прогулюючись старими алеями, важко повірити, що це місце пережило не лише століття історії, а й майже повне знищення.
Ми зовсім не планували відвідувати солеварню у Стебнику. Просто проїжджали поруч, коли нашу увагу привернула масивна будівля з годинниковою вежею. Навіть у занедбаному стані ця солеварня, яка до речі зветься Саліна виглядає настільки незвично, що ми вирішили зупинитися й оглянути її ближче.
Ангелівська домниця, або Ангелівська домна, – єдина в Україні пам’ятка старовинної культури виробництва заліза, що відносно добре збереглася до наших часів. Завдяки своїй унікальності та історичній цінності, зображення Ангелівської доменної печі розміщене на гербі Рожнятівського району Івано-Франківської області.
Лінія Арпада — це оборонна система, збудована угорськими військами під час Другої світової війни у 1943–1944 роках. Вона простягалася вздовж Карпат і мала на меті стримати наступ радянських військ. До складу лінії входили десятки бетонних ДОТів, підземних бункерів, тунелів і спостережних пунктів.
Під час зимової відпустки зовсім не хочеться сидіти вдома, тому у січні 2014 ми чкурнули у Карпати на зустріч новим пригодам. У нашій кількаденній мандрівці це була одна з перших “точок”. І як завжди, не пожалкували, тому що побачити на власні очі та ще й проїхатись під такою чудовою спорудою, як віадук у Ворохті, — не кожен день щастить. Це місце справді вражає своєю масштабністю, історією та красою.
Повз це місце проїжджав безліч разів, і автобусом і за кермом автомобіля, та щось ніколи не було нагоди зупинитись та поглянути на нього зблизька... Та одного серпневого вечора рухаючись у сторону Рави-Руської та маючи у запасі декілька годин, я згадав що завжди мріяв подивитись на музей та стелу Нестерову (точніше те що від них залишилось).
