Костели

Костел Матері Божої Утішительки і святого Йосифа Улюбленця с. Великий Ходачків

• UANomad
Тернопільська обл.

Колишній римо-католицький костел Матері Божої Утішительки і святого Йосифа Улюбленця знаходиться у Великому Ходачкові Тернопільської області. На сьогодні перебуває, на превеликий жаль, у стані руїни, дах повністю зруйнований. Історія храму розпочалася 24 квітня 1879 року, коли на місці майбутньої святині урочисто заклали наріжний камінь. Основні будівельні роботи завершили вже наступного року, однак освячення храму відбулося лише у 1890 році.

Костел Матері Божої Неустанної Помочі у селі Сороцьке

• UANomad
Тернопільська обл.

Костел Матері Божої Неустанної Помочі - така повна назва цього храму, що зведений на початку XX століття. У 1902-1907 роках у Сороцькому за кошти місцевих землевласників Міхала-Віктора Баворовського та його дружини Марії Северини Дунін-Борковської було збудовано костел. Храм зведений в неоготичному стилі за проектом відомого львівського архітектора Міхала Ковальчука.

Костел Різдва Пресвятої Діви Марії с. Кобиловолоки

• UANomad
Тернопільська обл.

Костел у Кобиловолоках збудували та освятили у 1891 році з ініціативи місцевого священника о. Міхала Ліци. Тоді ж поруч спорудили плебанію. Спочатку Кобиловолоки були експозитурою парафії в Янові Теребовлянському. У 1902 році костел консекрував архієпископ Йосиф Більчевський, а від 1908 року Кобиловолоки вже самостійно фігурували у схематизмах Львівської архідієцезії. У 1925 році місцева експозитура отримала статус окремої парафії.

Костел без титулу с. Самолусківці

• UANomad
Тернопільська обл.

Римо-католики Самолусківців належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у сусідніх Личківцях і становили досить численну громаду. У середині ХІХ століття їх було понад 360, наприкінці століття — близько 460, а перед Першою світовою війною — вже 579 осіб.

Костел Різдва Пресвятої Діви Марії с. Старі Петликівці

• UANomad
Тернопільська обл.

Попередником сучасного храму був дерев’яний костел, збудований на початку XVIII століття. Після численних перебудов він простояв майже два століття, але у 1917 році був спалений російськими військами. Разом із костелом були знищені дзвіниця, парафіяльний будинок та господарські споруди. Вірянам вдалося врятувати частину майна, а до вцілілої мурованої каплиці вони добудували тимчасову дерев’яну, якою користувалися кілька років.

Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії с. Личківці

• UANomad
Тернопільська обл.

Римо-католицька святиня в Личківцях уперше згадується львівським єпископом Томашем Піравським у 1615 році, а у 1623 році єпископ Ян Порохницький згадує його як «desolata» (з латини, що буквально означає «спустошений», «покинутий», «занедбаний»). У 1718 році костел був дерев'яним, а у 1725 році святиню описано як дерев'яну, з трьома вівтарями, не освячену.

Костел святого Станіслава с. Бринці Загірні

• UANomad
Львівська обл.

Будівництво костелу у Бринцях-Загірних розпочалося у 1903 році. Його збудували замість старої каплиці за кошти місцевих жителів, мешканців сусідніх сіл, духовенства. Землю для храму, будинку священника і цвинтаря подарував власник села Станіслав Звольський. Згодом храм доповнили вівтарями та іншим церковним майном.

Каплиця с. Козівка

• UANomad
Тернопільська обл.

Мурована філіальна каплиця в Козівці була збудована в 1914 року коштом вірян та за фінансової підтримки родини Созанських. І це не дивно, адже на той час чисельність місцевої римо-католицької громади наближалася до чотирьох сотень вірян.

Оборонний костел св. Матвія та монастир бернардинів с. Лешнів

• UANomad
Львівська обл.

Лешнів (наголос на другий склад) — село на Бродівщині, перша згадка про яке датується 1471 роком. Проте в давнину Лешнім був містом, а 1627 року отримав магдебурзьке право. У той час Лешнів став важливим торговим осередком із ярмарками, а його міські укріплення забезпечували захист не лише мешканцям містечка, а й слугували додатковим захистом з півночі для Бродів.

Костел св. Йосифа село Нова Могильниця

• UANomad
Тернопільська обл.

Село Могильниця відоме з документальних джерел ще з 1471 року. У 1712–1753 роках воно мало статус міста. У XIX столітті це було одне з найбільших сіл Галичини — заможне, добре забудоване, із численною шляхтою, млинами, ґуральнею та каменоломнями червоного теребовлянського пісковика. Значну роль у житті Могильниці відігравала родина Старженських, якій належав місцевий маєток.