Найдавніші документальні відомості про костел містяться в протоколі візитації єпископа Павла Пясецкого за 1646 рік. У ньому згадується храм під посвятою Всіх Святих, збудований на місці давнішої святині, частково з використанням матеріалів від її розбирання. Усередині містився один вівтар, прикрашений образами. В документах XVIII століття також є згадка про перенесення костелу із села Уйковичі невідомим представником роду Чурилів. У 1728 році було складено докладний інвентарний опис храму, а 24 травня 1743 року єпископ Вацлав Єронім Сераковський повторно освятив його.
У 1897 році в костелі встановили орган. Найімовірніше, у 1901 році святиню перебудували, збільшивши наву на одне муроване прясло. У 1913 році дах храму перекрили бляхою.
На південь від костелу, з боку дороги, розташована окрема мурована двоярусна дзвіниця прямокутної форми яку, імовірно, спорудили також у 1901 році. Вона має підкреслені кути та двосхилий дах, та була укрита бляхою. У дзвіниці містилися два дзвони: «Марія» (1922 року) та «Юзеф» (1925 року).
Після виселення польського населення зі Стоянців у 1945 році костел залишився без своєї громади. У наступні десятиліття, за радянської влади, храм поступово занепадав. Без постійної парафіяльної громади та належного догляду дерев’яні конструкції та внутрішнє оздоблення руйнувалися, а дах втрачав ґонтове покриття. Частина первісного обладнання була втрачена або опинилася в інших храмах.
