Історія римо-католицької святині у Гнильчому розпочалася з невеликої каплиці, час появи якої достеменно невідомий. Задум створити в селі окрему парафію виник ще 1862 року, а 1 жовтня 1865 року о. Якуб Кершка заклав наріжний камінь майбутнього костелу. До кінця року спорудили фундаменти, однак через фінансові та адміністративні труднощі подальші роботи розтягнулися на два десятиліття. Лише у 1886 році храм був зведений настільки, що в ньому уже могли відбуватися богослужіння.

Церква Воскресіння Христового (с. Деренівка, Тернопільська обл.) зведена у 1715 році, попередня була збудована на цьому ж місці ще в 1672 року.

Костел Матері Божої Цариці Польщі у Задвір’ї збудували у 1907–1908 роках за проєктом відомого львівського архітектора Тадеуша Обмінського на замовлення львівського архієпископа Йосифа Більчевського. Будівництво профінансував місцевий землевласник Іполит Богдан за участі парафіян.

Наприкінці XIX століття Вовчухи мали численну римо-католицьку громаду — понад 600 вірян. Через погану дорогу до парафіяльного костелу в Родатичах у селі вирішили збудувати власну каплицю. У 1896 році родатицький парох отець Антоній Сильвестер придбав для цього земельну ділянку в Міхала та Анни Сіваків.

На Тернопільському ставі курсують чотири прогулянкові теплоходи комунального підприємства «Тернопільелектротранс», які працюють щодня з весни до листопада. Найстарішим судном флотилії є «Ян Амор Тарновський», збудований у 1963 році в Білорусі на Бобруйському судноремонтному заводі. Перші п'ять років він курсував Дністром під назвою «Заліщики», а згодом був перевезений до Тернополя, де довго працював під назвою «Герой Танцоров». Лише у 2024 році теплохід отримав нинішнє ім'я на честь засновника міста.

У 1932 році з ініціативи турківського настоятеля отця Ігнатія Кулаковського було створено комітет, що мав опікуватися спорудженням у селі власної святині. Того ж року освятили фундамент майбутнього храму. Будівництво просувалося досить швидко, і вже наприкінці 1933 року каплиця у Ільнику була в основному завершена. Кошти на її спорудження надходили, зокрема, від товариства «Bonus Pastor» та інших благодійників. Урочисте освячення новозбудованої святині відбулося 16 липня 1934 року.

На початку XVIII століття на цьому місці стояла церква Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці. Проте до 1831 року вона занепала, і вже через кілька років, у 1838-му, майстри Іван Мельникович та Василь Іванович звели новий дерев'яний храм у традиціях бойківської архітектури. Цікаво, що основною робочою силою під час будівництва храму були жінки, адже більшість чоловіків із села в той час мобілізували до війська Австро-Угорщини.

Історія будівництва костелу Святого Яна з Дуклі була непростою. Перші роботи розпочали ще у 1884 році, однак через нестачу коштів їх довелося зупинити. Лише через кілька років будівництво вдалося відновити завдяки підтримці місцевих землевласників і селян. Значну роль у цьому відіграв Ян Громницький, який виконував заповіт свого родича Юзефа Громницького, що заповів свої кошти на спорудження храму.