Римсько-католицька парафія у Щуровичах відома з 1604 року. У 1661–1663 роках коштом короля Яна Казимира тут збудували мурований костел Пресвятої Трійці в бароковому стилі. Проте доля храму виявилася драматичною. 5 липня 1884 року велика пожежа майже повністю знищила село. Тогочасна преса повідомляла, що полум'я знищило також і костел. Згодом святиню відбудували, однак під час Першої світової війни Щуровичі опинилися в зоні активних бойових дій, тому костел був зруйнований.

Історія Чортківського замку розпочалася наприкінці XVI — на початку XVII століття, коли тодішній власник міста Єжи Чартковський звів дерев'яні укріплення для захисту від нападів татар і волохів.

У 1597 році Чортків перейшов у володіння Станіслава Ґольського. Він перебудував дерев'яну фортецю на кам'яну, а в 1610 році здійснив її масштабну реконструкцію. П'ятикутний замок із наріжними вежами та потужними мурами з пісковику доповнили ренесансним палацом з аркадними галереями.

Найдавніші документальні відомості про костел містяться в протоколі візитації єпископа Павла Пясецкого за 1646 рік. У ньому згадується храм під посвятою Всіх Святих, збудований на місці давнішої святині, частково з використанням матеріалів від її розбирання. Усередині містився один вівтар, прикрашений образами. В документах XVIII століття також є згадка про перенесення костелу із села Уйковичі невідомим представником роду Чурилів.

Долинське озеро — це штучна водойма у м. Долина, площею близько 25 га, середня глибина — 2,5 м, запаси води в озері близько 600000 м куб. Історія озера в Долині сягає щонайменше кінця XVI століття, про що свідчать тогочасні письмові документи. Зокрема, у 1597 році долинський староста Станіслав Красіцький надав дозвіл на спорудження млина на річці Турянці, води якої ще донедавна наповнювали водойму.

18 серпня 1649 року, після битви під Зборовом, що тривала 15–16 серпня й завершилася значною перевагою козацького війська, гетьман Богдан Хмельницький був змушений укласти угоду з польським королем Яном II Казимиром. Попри сприятливий для козаків перебіг бойових дій, досягнутий Зборівський договір не виправдав усіх сподівань гетьмана та виявився не таким вигідним, як можна було очікувати після військового успіху. «Козацька могила» розташована в Тернопільській обл.

Білий Камінь розташований на лівому березі Західного Бугу, неподалік його витоків. У XV столітті тут, імовірно, існувала перша дерев’яна святиня, хоча точна дата її заснування невідома. У 1615 році джерела вже згадують місцеву парафію, засновану київським каштеляном князем Єжи Корибутом Вишневецьким та його дружиною Теодорою з Чапличів. Імовірним часом заснування парафії вважають близько 1605 року.

Мурована церква Покрови Пресвятої Богородиці, зведена у 1806 році. Храм вирізняється архітектурою пізнього українського бароко. Споруда була частиною оборонної системи містечка, до якої також належали замок, костел та синагога. Захисну функцію храму підсилювала висока кам’яна огорожа з масивними воротами. Оборонне призначення мала й вежа-дзвіниця, винесена до кута церковного комплексу: на значній висоті в її стінах облаштували вікна-бійниці.

Святиню спорудили на початку XX століття для місцевої римо-католицької громади, яка спочатку належала до парафії в Теребовлі, а з 1909 року — до новоствореної експозитури в Сороцькому. 10 лютого 1910 року адміністратор парафії в Сороцькому, отець Кароль Процик, встановив хрест на місці майбутньої каплиці. 12 травня 1911 року відбулося освячення наріжного каменя та розпочалося будівництво. У 1912 році ще тривали роботи над склепінням та облаштуванням вівтаря.

Перший дерев’яний замок на Замковій горі в Галичі збудували у XVI столітті, після того як Галичина увійшла до складу Польського королівства. Фортецю звели для захисту міста, розташованого поблизу річки Дністер. У 1436 році замок став адміністративним центром Галицького староства. У ньому розміщувалися адміністрація, суд і військовий гарнізон. У XV–XVI століттях замок пережив кілька десятків облог.