Мурована церква Покрови Пресвятої Богородиці, зведена у 1806 році. Храм вирізняється архітектурою пізнього українського бароко. Споруда була частиною оборонної системи містечка, до якої також належали замок, костел та синагога. Захисну функцію храму підсилювала висока кам’яна огорожа з масивними воротами. Оборонне призначення мала й вежа-дзвіниця, винесена до кута церковного комплексу: на значній висоті в її стінах облаштували вікна-бійниці. Водночас архітектурний вигляд церкви поєднує риси різних стилів. Від ренесансної традиції тут простежуються симетрична композиція, чіткий поділ споруди на яруси та виразне декоративне оформлення фасадів і фронтону притвору. Поєднання монументальності й оздоблення надає храму особливої архітектурної виразності.
Під час Першої світової війни храм зазнав часткових руйнувань. Згодом його відбудували завдяки пожертвам місцевих парафіян. У 1928 році розпис стін церкви у старовізантійському стилі. У 1946 році храм разом із парафією перейшов під юрисдикцію російської православної церкви. У 1991 році релігійна громада селища розділилася на дві парафії — Української греко-католицької церкви (УГКЦ) та Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), яка сьогодні належить до Православної церкви України (ПЦУ). Згідно з рішенням суду, нині у храмі почергово проводять богослужіння греко-католицька та православна громади. У 2004 році інтер'єр храму знову розписали. Роботи виконували тернопільські митці: Василь Митрога оздобив святилище та притвор, а Михайло Дирбавка — основну частину храму, призначену для вірян. У 2012 році провели ремонт даху, під час якого старе покриття замінили на нове металеве.
