Костел Матері Божої Неустанної Помочі - така повна назва цього храму, що зведений на початку XX століття. У 1902-1907 роках у Сороцькому за кошти місцевих землевласників Міхала-Віктора Баворовського та його дружини Марії Северини Дунін-Борковської було збудовано костел. Храм зведений в неоготичному стилі за проектом відомого львівського архітектора Міхала Ковальчука. Серед реалізованих ним проєктів — численні львівські вілли та житлові будинки, костели, зокрема костел Найсвятішого Серця Ісуса у Стоянові, про котрий ми писали раніше. Окрім головного дерев’яного вівтаря, по боках розташовувалися два дерев’яні бічні вівтарі зі скульптурами Пресвятого Серця Ісуса та Матері Божої Святого Розарію. У 1937 році поруч із костелом звели окрему дзвіницю, розраховану на три дзвони, однак того ж року вдалося придбати лише два.
Востаннє богослужіння у Сороцькому костелі проводилося у 1944 році. Після того як село покинули поляки храм закрили. За радянської влади спершу це було зерносховище, а згодом склад міндобрив. Костел пережив дві пожежі, унаслідок яких було знищено дах. Нині хрестові склепіння храму перебувають в аварійному стані. Після здобуття Україною незалежності костел уже не використовували як сховище, проте храм так і не відновили та не надали йому статусу пам’ятки.
Костел у Сороцькому вражає своєю величною вертикальною композицією, стрімким шпилем та витонченими неоготичними деталями. Попри всю занедбаність храм все одно зберігає неповторну красу й монументальність. З цікавого - на східній стіні храму й сьогодні можна побачити родові герби його фундаторів — «Прус ІІ», що належав Баворовським, та «Лебідь» Дунін-Борковських. Обидва герби об’єднані спільною короною.
На панорамах 360° стан споруди на червень 2026 року.
