На пагорбі над р. Чорна Тиса в Ясінях велично височіє Церква Вознесіння Господнього або Струківська церква, яка є однією з найдосконаліших дерев'яних храмів Гуцудьщини. В червні 2003 року церкву віднесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Щоб добратись до церкви окрім сходинок на пагорб, потрібно подолати підвісний міст через річку, де відкриваються чудові та неймовірні краєвиди на гірські масиви Чорногора та Свидовець.

Коли старшому синочку виповнився перший рочок, зовсім не хотілось сидіти вдома. Мабуть, саме тому, найбільша кількість туристичних марок було зібрано якраз в цей період. Детальніше про туристичні марки можна почитати в цій статті. Напевно, вже не раз писала, що подорожувати з дітками це чудовий спосіб вивчити все навкруги і познайомитись ближче з дитиною. Дерев'яну церкву в м. Сколе ми відвідали ще в 2013 році разом з нашим 1-річним малюком.

Церкву в с. Кугаїв ми відвідали в 2011 році одночасно з костелом Св. Марії Магдалини в с. Вовків. Казковий, покритий мохом храм, виглядав просто неймовірно та пахло від нього тим стародавнім часом. Дивовижно, що він зберігся в оригінальному вигляді до наших днів.

Однієї осені 2011 року ми подалися за новим туристичними марками та натрапили на богом забуту місцину, а саме с. Вовків. Посеред високих старезних дубів, на невеличкому пагорбі, зустріли ми закинутий костел. На превеликий жаль, споруда була дуже сильно зруйнована, було трішки страшно заходити всередину, адже в будь-який час все може завалитись.

Монастир святого Герарда знаходиться зовсім недалеко від нас, тому відвідали ми його давно. Дуже гарна та затишна місцина. Побували ми там одного теплого недільного ранку. Найбільше вразило те, що всі люди і дорослі, і маленькі з'їжджались до храму на велосипедах. Було дуже незвично та цікаво споглядати на таке дійство.

Про дерев'яні церкви Закарпаття ми чули давно і дуже хотілось мати фотоколекцію цих стародавніх красунь. Однією з перших стала церква в с. Олександрівка в Хустському р-ні Закарпатської області. Розташована, разом із дзвіницею на високому пагорбі та є справжньою окрасою села. Величний шпиль, різьблені стовпчики на ганку, покрівля з дерев'яної черепиці, візерунки та хрести навколо вікон і дверей створюють чудодійно романтичну атмосферу.

Окрім геологічних та географічних пам'яток наш край багатий на церковні пам'ятки. Місце першого на сайті дісталося костелу святого Мартина у с. Нове місто (Львівська обл., Старосамбірський р-н). Про Старе Село на Львівщині знають багато, а от про село Нове місто не всі. Хоч і назва в нього “нова”, але перша згадка про село датується ще 1301 роком. Побували ми там ще в 2013 році, тому спогадів залишилось не так багато.