Станіслав Скарбек (1780–1848) — відомий галицький меценат, граф і землевласник з давнього роду Скарбеків гербу Абданк. Народився 20 листопада 1780 року в селі Обертин, нині Івано-Франківська область. Свої статки та вплив він послідовно спрямовував на розвиток освіти, культури та соціального захисту на Галичині.
Стоячи на перехресті п'яти доріг, костел Небовзяття Пресвятої Богородиці ніби зустрічає усіх, хто в’їжджає до Жулина: з північного-сходу — подорожніх зі Стрия, з півдня та заходу — тих, хто прямує з навколишніх сіл. Костел виконаний у стилі пізнього бароко: його фасад простий, зі стриманими пілястрами та фронтоном прикрашеним чотирма вазами. Святиня зведена у 1797–1802 роках за кошти шляхтича Франциска Млоцького.
Очевидно, що костел святого Миколая — найпомітніша й найвеличніша споруда Старого Самбора, невеликого містечка на заході України. Храм вражає монументальністю та тим, що зберігся майже у первісному вигляді — саме таким, яким його створив Максиміліан Яблонський, видатний архітектор з Перемишля, випускник Львівської політехніки.
Костел Всіх Святих у селі Стрілковичі (Львівська область, Самбірський район) — одна з історичних сакральних пам’яток регіону. Він цікавий як туристичний об’єкт, що поєднує архітектуру, релігійну історію та культурну спадщину.
Синагога Луцька або Велика хоральна синагога — це унікальна пам’ятка архітектури національного значення, зведена у XVII столітті. Її спорудження стало можливим завдяки привілею польського короля Сигізмунда III, який дозволив луцьким євреям збудувати не лише молитовний дім, а й оборонну споруду для захисту міста. Саме тому Велику синагогу в Луцьку часто називають також «Малим замком».
Під час нашої поїздки до Борислава ми завітали до колишнього костелу святої Барбари, сьогодні — церкви святої Анни. Трохи далі по вулиці наш погляд зупинився на іншому костелі, біля якого на паркані скромно висіла табличка. Саме вона повідомляла, що тут — місце поховання людини, чиє ім’я тісно пов’язане з народженням нафтової промисловості: Йогана (Яна) Зега / Johan (Jan) Zeh.
Дерев’яна церква села Попелі, або Церква Покрови Пресвятої Богородиці, є визначною пам’яткою архітектури XVII століття. Вона розташована на мальовничому березі невеликої річки Котовець у селі Попелі, неподалік міста Борислав на Львівщині. Це тризрубна дерев’яна святиня, яка дійшла до наших днів майже без змін і зберегла свій автентичний вигляд. Храм було збудовано на громадські кошти. Від 1946 року парафія перейшла до Російської Православної Церкви, у 60-х роках церкву зачинено.
Село Розлуч відоме з 1511 р. У 1743 році віддане душпастирській опіці єзуїтам-місіонерам з Турки, а згодом приєднане до тамтешньої парафії. Від 1902 року в Розлучі існувала громадська каплиця, якій у 1937 році надано статус філіального костелу. Святиня служила німецьким колоністам латинського обряду зі Швабії, що осіли в цих місцевостях у 1780–1790 роках під час Йосифінської колонізації Галичини.
У південній частині Дрогобича, в районі Млинки, збереглася унікальна сакральна споруда міжвоєнного часу, яку сьогодні часто називають каплиця Млинки. Будівлю зведено у 1930-х роках як римо-католицький храм для місцевої громади. Її спорудження стало можливим завдяки фінансовій підтримці нафтопереробної компанії «Галіція», що активно діяла в регіоні.
У селі Добрівляни, що на Стрийщині, розташована справжня перлина сакральної архітектури — дерев’яна церква Воздвиження Чесного Хреста. Ця старовинна святиня є пам’яткою архітектури національного значення (охоронний №514), яка зберегла свій первісний вигляд ще з XVIII століття.