Костел Матері Божої Святого Розарію в селі Медуха, що неподалік Галича, є пам’яткою сакральної архітектури та важливим осередком духовного життя краю. Історія місцевої римо-католицької громади сягає XVIII століття, коли Медуха належала до парафії в Кукільниках. Уже в 1794 році існували плани створення тут окремої парафії.
Село Соколівка отримало міський статус у 1558 році. Відтоді місто мало мати магістрат, укріплення і храм — тому майже одразу розпочали будівництво костелу Святої Трійці. Навколо нього звели оборонний мур із чотирма кутовими вежами, який став фактично найпотужнішим укріпленням міста.
Костел Святих Миколая та Анни у місті Бібрка (Перемишлянський район, Львівська область) є визначною оборонною святинею XVII століття. Будівля поєднує сакральну функцію з елементами укріплень, характерними для тогочасної архітектури. Пам’ятка внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України національного значення під номером 461/0.
До 1857 року місцева католицька громада Делятина не мала власного костелу й канонічно підпорядковувалася Надвірнянській парафії. Тож 31 липня 1857 року австрійський уряд офіційно заснував у Делятині окрему католицьку громаду та видав розпорядження про будівництво нового храму. Костел був освячений на честь тодішнього австрійського імператора Франца Йосипа I.
Центр паломника "Симеон" розташований біля села Старуня (Івано-Франківська обл.) на місці народження Симеона Лукача — відомого єпископа Української греко-католицької церкви. Це сучасний меморіальний комплекс, головним об'єктом якого є Хресна дорога, що пролягає через схил великого пагорба. Вона налічує 14 станцій-хрестів, кожна з яких відображає окрему релігійну подію.
Село Хромогорб розташоване за 21 км на південний захід від Стрия, при історичному тракті, що вів зі Львова через Стрий до Угорщини. У першій половині ХІХ ст. місцевий маєток належав Влодзимежу і Валерії Борковським та Франциску Млоцькому. На початку ХХ ст. власниками була родина Млоцьких, а в міжвоєнний період — Лейзор і Мойжеш Ґартенберги.
Костел у Нижній Липиці виник із філіальної мурованої каплиці, збудованої та освяченої у 1907 році коштом місцевих землевласників Руссоцьких і пожертвами вірян латинського обряду. Після пошкоджень Першої світової війни святиню відбудували у 1920 році та добудували захристію. Того ж року тут засновано парафіяльну експозитуру, яка у 1925 році стала самостійною парафією. У 1930 році існуючу каплицю розширили й перебудували на костел.
Офіційного розголосу це місце набуло у 1646 р. із чудом, що трапилось із поміщицею із міста Руди, Анною Воняковською. Анна подорожувала каретою із Руди до Жидачева дорогою через Кохавинський дубовий ліс. Її коні загрузли у болоті, де тепер розташована каплиця. Коли вона вийшла з карети, то побачила ікону на старому дубі, що ріс біля дороги, а також свічки, що перед нею палали.
Наприкінці ХІХ століття у Товщеві існувала римо-католицька громада чисельністю близько двох сотень вірян. Муровану каплицю у неоготичному стилі на земельній ділянці, подарованій родиною Сидорів, звели у 1909 році. Після завершення внутрішніх робіт святиню освятили у 1911 році на честь блаженного Якова Стрепи — францисканця, галицько-львівського латинського архієпископа кінця XIV століття та блаженного католицької церкви.
Римо-католицький костел у селі Старі Скоморохи (Skomorochy Stare) розташований безпосередньо на перехресті доріг, між Старими та Новими Скоморохами, поблизу мосту через річку Нараївка. Муровану святиню збудували у 1930–1931 роках і посвятили на честь святого Архангела Михаїла. Вона постала на місці попереднього філіального костелу, знищеного під час Першої світової війни, який, за польськими джерелами, міг мати титул святого Шимона.
