Храми України - це не тільки місця молитви, а й важлива частина нашої історії та культурної спадщини. Подорожуючи такими місцями починаєш сам розбиратись, що саме відбувалось на цій території в той проміжок часу, коли був збудований чи зруйнований храм.
Тут зібрані матеріали не лише про церкви, а й про костели, каплиці, монастирі, синагоги та інші сакральні споруди різних регіонів України. Серед них — величні костели та невеликі автентичні дерев'яні церкви, давні споруди, що пережили війни та перебудови, а також маловідомі пам’ятки, заховані від популярних туристичних маршрутів.
Історія римо-католицького храму в Шибалині припадає на міжвоєнний період. Потреба у власній святині виникла через зростання місцевої католицької громади, яка спочатку налічувала близько пів тисячі осіб. Ініціативу спорудження костелу підтримав бережанський священник о. Броніслав Лімановський. Роботи розпочалися 1925 року, а вже 30 вересня 1928 новозбудований храм урочисто освятили.
Млиниська — село за 20 км на південний схід від Теребовлі. Воно було частиною Янівського маєтку, який у різний час належав родинам Богушів, Скарбків, Баворовських, Лосів і Дунін-Борковських. У селі також знаходився пізньокласицистичний палац.
Першу дерев'яну каплицю звели у 1877 році з ініціативи графині Пауліни Лосьової в панському парку. У 1912 році її замінила мурована каплиця, що збереглася донині.
Історія римо-католицької святині у Гнильчому розпочалася з невеликої каплиці, час появи якої достеменно невідомий. Задум створити в селі окрему парафію виник ще 1862 року, а 1 жовтня 1865 року о. Якуб Кершка заклав наріжний камінь майбутнього костелу. До кінця року спорудили фундаменти, однак через фінансові та адміністративні труднощі подальші роботи розтягнулися на два десятиліття. Лише у 1886 році храм був зведений настільки, що в ньому уже могли відбуватися богослужіння.
Церква Воскресіння Христового (с. Деренівка, Тернопільська обл.) зведена у 1715 році, попередня була збудована на цьому ж місці ще в 1672 року.
Костел Матері Божої Цариці Польщі у Задвір’ї збудували у 1907–1908 роках за проєктом відомого львівського архітектора Тадеуша Обмінського на замовлення львівського архієпископа Йосифа Більчевського. Будівництво профінансував місцевий землевласник Іполит Богдан за участі парафіян.
Наприкінці XIX століття Вовчухи мали численну римо-католицьку громаду — понад 600 вірян. Через погану дорогу до парафіяльного костелу в Родатичах у селі вирішили збудувати власну каплицю. У 1896 році родатицький парох отець Антоній Сильвестер придбав для цього земельну ділянку в Міхала та Анни Сіваків.
У 1932 році з ініціативи турківського настоятеля отця Ігнатія Кулаковського було створено комітет, що мав опікуватися спорудженням у селі власної святині. Того ж року освятили фундамент майбутнього храму. Будівництво просувалося досить швидко, і вже наприкінці 1933 року каплиця у Ільнику була в основному завершена. Кошти на її спорудження надходили, зокрема, від товариства «Bonus Pastor» та інших благодійників. Урочисте освячення новозбудованої святині відбулося 16 липня 1934 року.
