Храми України — пам’ятки сакральної архітектури

Перша дерев'яна церква в с. Кошилівці збудована у 1564 році, про що свідчить різьблений напис на фасаді дзвіниці. Згодом на її місці звели муровану церкву, яку відновили у 1849 році. Сьогодні вона має статус пам’ятки архітектури місцевого значення. Як і більшість подільських храмів, оборонна церква Успіння Пресвятої Богородиці в Кошилівцях тридільна. Прямокутні в плані неф та бабинець орієнтовані довгою стороною поперек повздовжньої осі. Оборонна церква складається з двох ярусів.

Римсько-католицька парафія у Щуровичах відома з 1604 року. У 1661–1663 роках коштом короля Яна Казимира тут збудували мурований костел Пресвятої Трійці в бароковому стилі. Проте доля храму виявилася драматичною. 5 липня 1884 року велика пожежа майже повністю знищила село. Тогочасна преса повідомляла, що полум'я знищило також і костел. Згодом святиню відбудували, однак під час Першої світової війни Щуровичі опинилися в зоні активних бойових дій, тому костел був зруйнований.

Найдавніші документальні відомості про костел містяться в протоколі візитації єпископа Павла Пясецкого за 1646 рік. У ньому згадується храм під посвятою Всіх Святих, збудований на місці давнішої святині, частково з використанням матеріалів від її розбирання. Усередині містився один вівтар, прикрашений образами. В документах XVIII століття також є згадка про перенесення костелу із села Уйковичі невідомим представником роду Чурилів.

Білий Камінь розташований на лівому березі Західного Бугу, неподалік його витоків. У XV столітті тут, імовірно, існувала перша дерев’яна святиня, хоча точна дата її заснування невідома. У 1615 році джерела вже згадують місцеву парафію, засновану київським каштеляном князем Єжи Корибутом Вишневецьким та його дружиною Теодорою з Чапличів. Імовірним часом заснування парафії вважають близько 1605 року.

Мурована церква Покрови Пресвятої Богородиці, зведена у 1806 році. Храм вирізняється архітектурою пізнього українського бароко. Споруда була частиною оборонної системи містечка, до якої також належали замок, костел та синагога. Захисну функцію храму підсилювала висока кам’яна огорожа з масивними воротами. Оборонне призначення мала й вежа-дзвіниця, винесена до кута церковного комплексу: на значній висоті в її стінах облаштували вікна-бійниці.

Святиню спорудили на початку XX століття для місцевої римо-католицької громади, яка спочатку належала до парафії в Теребовлі, а з 1909 року — до новоствореної експозитури в Сороцькому. 10 лютого 1910 року адміністратор парафії в Сороцькому, отець Кароль Процик, встановив хрест на місці майбутньої каплиці. 12 травня 1911 року відбулося освячення наріжного каменя та розпочалося будівництво. У 1912 році ще тривали роботи над склепінням та облаштуванням вівтаря.

Будівництво костелу розпочалося близько 1907 року. Земельну ділянку під храм пожертвував місцевий господар Міхал Куштра, який разом із дружиною Марією долучився до фінансування робіт. Значну частину будівельних робіт виконували самі мешканці села. У лютому 1908 року церковна влада виділила на спорудження святині 3545 австрійських крон. Попри фінансові труднощі, костел освятили 8 листопада 1908 року. У 1910–1912 роках його облаштували тимчасовим вівтарем, амвоном і дзвіницею.

Дерев'яна церква святої Параскеви в с. Зелений Гай (до 1950 року - Жежава) Тернопільської області збудована у 1784 році. Існує легенда, що церкву до села принесли води Дністра під час повені у 1780 році. До 1910 року дахи та стіни храму вкриті ґонтом, а "за Польщі" замінили бляхою. Після II світової війни дерев'яна церква святої Параскеви була зачинена. У 1980-х рр. церква підпорядковувалась рПЦ, а у 1990 - УГКЦ.