Храми України - це не тільки місця молитви, а й важлива частина нашої історії та культурної спадщини. Подорожуючи такими місцями починаєш сам розбиратись, що саме відбувалось на цій території в той проміжок часу, коли був збудований чи зруйнований храм.
Тут зібрані матеріали не лише про церкви, а й про костели, каплиці, монастирі, синагоги та інші сакральні споруди різних регіонів України. Серед них — величні костели та невеликі автентичні дерев'яні церкви, давні споруди, що пережили війни та перебудови, а також маловідомі пам’ятки, заховані від популярних туристичних маршрутів.
Попередником сучасного храму був дерев’яний костел, збудований на початку XVIII століття. Після численних перебудов він простояв майже два століття, але у 1917 році був спалений російськими військами. Разом із костелом були знищені дзвіниця, парафіяльний будинок та господарські споруди. Вірянам вдалося врятувати частину майна, а до вцілілої мурованої каплиці вони добудували тимчасову дерев’яну, якою користувалися кілька років.
Римо-католицька святиня в Личківцях уперше згадується львівським єпископом Томашем Піравським у 1615 році, а у 1623 році єпископ Ян Порохницький згадує його як «desolata» (з латини, що буквально означає «спустошений», «покинутий», «занедбаний»). У 1718 році костел був дерев'яним, а у 1725 році святиню описано як дерев'яну, з трьома вівтарями, не освячену.
За легендами, Підгорянський монастир біля Теребовлі заснували ще у XII ст., однак перша писемна згадка датується лише 1650 роком. Вважається, що до початку XVIII століття монастир був дерев'яним, а лише тоді був перебудований з каменю, однак підтверджень цьому немає.
Будівництво костелу у Бринцях-Загірних розпочалося у 1903 році. Його збудували замість старої каплиці за кошти місцевих жителів, мешканців сусідніх сіл, духовенства. Землю для храму, будинку священника і цвинтаря подарував власник села Станіслав Звольський. Згодом храм доповнили вівтарями та іншим церковним майном.
Мурована філіальна каплиця в Козівці була збудована в 1914 року коштом вірян та за фінансової підтримки родини Созанських. І це не дивно, адже на той час чисельність місцевої римо-католицької громади наближалася до чотирьох сотень вірян.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Чортків) є зразком подільської школи народної дерев'яної архітектури та є найстаршою на Поділлі. Успенська церква та дзвіниця є пам'ятками архітектури національного значення. Будівництво почали у 1581 році ремісники міського братства, а закінчили - 1584 р. Перебудована у 1635 році, оскільки була зруйнована турецько-татарськими набігами. Церква та її дзвіниця були занедбані за часів радянської влади.
Оборонна Михайлівська церква (також Вознесіння Господнього, Святого Миколая) — пам’ятка архітектури національного значення в селі Чесники біля Рогатина. Церква знаходиться на околиці села, до неї досить важко добратись і немає місця для паркування. Проте варто її відвідати, адже споруда є зразком малого мурованого храму фортифікаційного типу з сірого вапняку. У часи татарських набігів часто будували храми, котрі також служили оборонною спорудою.
Лешнів (наголос на другий склад) — село на Бродівщині, перша згадка про яке датується 1471 роком. Проте в давнину Лешнім був містом, а 1627 року отримав магдебурзьке право. У той час Лешнів став важливим торговим осередком із ярмарками, а його міські укріплення забезпечували захист не лише мешканцям містечка, а й слугували додатковим захистом з півночі для Бродів.
Село Могильниця відоме з документальних джерел ще з 1471 року. У 1712–1753 роках воно мало статус міста. У XIX столітті це було одне з найбільших сіл Галичини — заможне, добре забудоване, із численною шляхтою, млинами, ґуральнею та каменоломнями червоного теребовлянського пісковика. Значну роль у житті Могильниці відігравала родина Старженських, якій належав місцевий маєток.
