Костел у Нижній Липиці виник із філіальної мурованої каплиці, збудованої та освяченої у 1907 році коштом місцевих землевласників Руссоцьких і пожертвами вірян латинського обряду. Після пошкоджень Першої світової війни святиню відбудували у 1920 році та добудували захристію. Того ж року тут засновано парафіяльну експозитуру, яка у 1925 році стала самостійною парафією. У 1930 році існуючу каплицю розширили й перебудували на костел.
Офіційного розголосу це місце набуло у 1646 р. із чудом, що трапилось із поміщицею із міста Руди, Анною Воняковською. Анна подорожувала каретою із Руди до Жидачева дорогою через Кохавинський дубовий ліс. Її коні загрузли у болоті, де тепер розташована каплиця. Коли вона вийшла з карети, то побачила ікону на старому дубі, що ріс біля дороги, а також свічки, що перед нею палали.
Наприкінці ХІХ століття у Товщеві існувала римо-католицька громада чисельністю близько двох сотень вірян. Муровану каплицю у неоготичному стилі на земельній ділянці, подарованій родиною Сидорів, звели у 1909 році. Після завершення внутрішніх робіт святиню освятили у 1911 році на честь блаженного Якова Стрепи — францисканця, галицько-львівського латинського архієпископа кінця XIV століття та блаженного католицької церкви.
Римо-католицький костел у селі Старі Скоморохи (Skomorochy Stare) розташований безпосередньо на перехресті доріг, між Старими та Новими Скоморохами, поблизу мосту через річку Нараївка. Муровану святиню збудували у 1930–1931 роках і посвятили на честь святого Архангела Михаїла. Вона постала на місці попереднього філіального костелу, знищеного під час Першої світової війни, який, за польськими джерелами, міг мати титул святого Шимона.
У селі Нараївка (до 1946 року — Гербутів, польською Herbutów) для місцевої громади латинського обряду, яка на початку ХХ століття налічувала майже чотири сотні осіб, було зведено муровану філіальну каплицю. Каплиця розташована практично на краю села, по інший бік річки Нараївки. На протилежному березі річки знаходиться греко-католицька церква.
Костел святого Валентина у Раковці був зведений упродовж 1822–1856 років. Це мурована споруда з каменю та цегли з окремо стоячою, також мурованою дзвіницею. Храм звели на місці попереднього дерев'яного костелу, який розібрали через незадовільний стан.
Про римо-католицьку каплицю у Підтемному відомо дуже мало. Письмові джерела практично відсутні, ані точна дата побудови, ані титул святині наразі не встановлені. На міжвоєнних польських мапах 1926, 1931 та 1939 років у Підтемному позначена каплиця, розташування якої орієнтовно відповідає місцю сучасної споруди. Водночас на мапах 1921 року каплиця ще не позначена. У шематизмі Львівської архідієцезії за 1939 рік ця каплиця не згадується.
Наприкінці ХІХ століття Кугаїв входив до парафії села Вовків. Місцеві католики латинського обряду, яких на той момент налічувалося кілька сотень, відвідували дерев’яну бойківську церкву, де служив римо-католицький парох із Вовкова. У 1909 році йому заборонили проводити богослужіння, що й стало поштовхом до спорудження власної римо-католицької каплиці.
Каплиця або костел у селі Розворяни, почала зводитися в середині 1938 року. Будівництво завершили ще до початку Другої світової війни. Храм не лише збудували, а й устигли оздобити. За деякими джерелами, його освятили на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
Католицька парафія в селі Пнікут була заснована ще у 1470 році. До того часу тут існував дерев’яний православний костел, який пізніше переробили на католицький. Протягом XV–XIX століть на цьому місці з’являлися та руйнувалися різні святині, аж поки у 1901 році не було представлено проект нового мурованого костелу.
