Стоячи на перехресті п'яти доріг, костел Небовзяття Пресвятої Богородиці ніби зустрічає усіх, хто в’їжджає до Жулина: з північного-сходу — подорожніх зі Стрия, з півдня та заходу — тих, хто прямує з навколишніх сіл. Костел виконаний у стилі пізнього бароко: його фасад простий, зі стриманими пілястрами та фронтоном прикрашеним чотирма вазами. Святиня зведена у 1797–1802 роках за кошти шляхтича Франциска Млоцького. Про це свідчить кам'яна фундаційна плита розміром 127х92 см, що збереглась на зовнішньому боці вівтарної стіни. Ось дослівно її зміст:
LAPIS HIC
DEO TER OPTIMO MAXIMO UNI
IN NATURA TRINO IN PERSONIS
POSITUS
A FRANCISCO DE MŁOCK MŁOCKI CASTELLANO VOLHYNIAE
EQUITE AQUILÆ ALBÆ ET SANCTA STANISLAI
ET AGNETE EIUSDEM CONSORTE EX EADEM
GENTE DIE 4la IUNY 1797 ANNO
ЦЕЙ КАМІНЬ
БОГУ НАЙКРАЩОМУ НАЙВЕЛИЧНІШОМУ
ЄДИНОМУ В ПРИРОДІ ТРИЄДИНОМУ В ОСОБАХ
ВСТАНОВЛЕНИЙ
ФРАНЦИСКОМ ДЕ МЛОК МЛОЦЬКИМ КАШТЕЛЯНОМ ВОЛИНСЬКИМ
КАВАЛЕРОМ ОРДЕНА БІЛОГО ОРЛА І СВЯТОГО СТАНІСЛАВА
ТА АГНЕТОЮ ЙОГО ДРУЖИНОЮ З ТОГО САМОГО РОДУ
ДНЯ 4 ЧЕРВНЯ 1797 РОКУ.На жаль, нам не вдалося потрапити всередину костелу, однак поспілкувавшись із місцевими мешканцями ми дізнались цікаві деталі. У крипті поховані фундатори храму — Франциск та Агнета Млоцькі. Люди також розповіли, що колись споруда мала невеликий купол над середньою частиною даху, але через аварійний стан його демонтували у кінці 1990-х років. Досі на покрівлі помітне чітке місце, що вирізняється кольором і фактурою, — саме там колись підіймався купол.
У період свого існування костел у Жулині функціонував як парафіяльний об’єднуючи доволі велику громаду навколишніх сіл. До римо-католицької парафії Жулина входили: Бережниця, Братківці, Верчани, Комарів, Лотатники, Лукавиця Верхня, Лукавиця Нижня, Любінці, Долішє, Горішнє, Підгірці, Піла, Розгірче, Семигинів, Слобідка, Станьків, Стрілків, Танява, Татарсько, Фалиш та Ходовичі. Після Другої світової війни практично усі парафіяни виїхали або були вбиті, храм пустував і використовувався як склад міндобрив.
Сьогодні костел зачинений, та перебуває у вкрай занедбаному стані й поволі руйнується. Особливо прикро усвідомлювати, що така історична святиня, колись важлива для місцевої громади, тепер стоїть непотрібною та забутою.
Коментувати
Коментарі
Дякую вам за теплі слова! 💛
Справді дуже боляче спостерігати, як унікальні пам’ятки занепадають. Ми й надалі будемо робити все можливе, щоб нагадувати про ці місця та зберегти їх хоча б у пам’яті й фото. Дякую, що підтримуєте!
Як шкода!!!! Цеглинка за цеглинкою відпаде і костелу не буде, або будуть одні руїни, а міг би стати окрасою такої чудової місцевості! Коли таке бачиш і нічого вдіяти не можеш, дуже сумно!!! Ви робите величезну роботу!!!