Село Хромогорб розташоване за 21 км на південний захід від Стрия, при історичному тракті, що вів зі Львова через Стрий до Угорщини. У першій половині ХІХ ст. місцевий маєток належав Влодзимежу і Валерії Борковським та Франциску Млоцькому. На початку ХХ ст. власниками була родина Млоцьких, а в міжвоєнний період — Лейзор і Мойжеш Ґартенберги.
Спочатку Хромогорб належав до парафії у Стрию. У 1921 році планувалося приєднання села до парафії в Жулині, однак цей проєкт не був реалізований. Парафіяни виступили проти, аргументуючи це тим, що до Жулина не існувало залізничного сполучення, а хоча відстань становила лише близько 8 км, її перетинала річка Стрий, на якій не було мосту. Мешканці просили залишити село в складі стрийської парафії, з якою існувало залізничне сполучення.
Окрема парафія в Хромогорбі була створена лише у 1933 році в межах стрийського деканату. До її складу, окрім самого села, увійшли Довголука, Гірне, Любинці, Стинава Нижня і Верхня, Нижнє Синьовидне та Воля Довголуцька.
Костел у Хромогорбі, був збудований у 1896 році стараннями громадського діяча Кароля Дзедушицького (1847–1902). Освячення святині відбулося у 1903 році.
Наприкінці березня 1945 року останній настоятель, кс. Едвард Станкевич, виїхав разом із парафіянами до Польщі. Частину церковного обладнання було вивезено, а вівтарі, що залишилися на місці, перевезли до церкви в Любинцях. Після приходу радянської влади костел було закрито. Його перетворили на вівчарню та склад колгоспу. У 1953–1954 роках будівля зазнала часткового розбирання.
Зараз споруда розташована на підвищенні в центрі колишнього села (нині — на його околиці), вівтарем зорієнтованим на північ. Костел мурований із цегли, на кам’яному цоколі, тинькований. Усередині містився головний дерев’яний вівтар з образом Богородиці та два бічні дерев’яні вівтарі. Оточення костелу становили мурована дзвіниця на південний захід від храму з дзвоном вагою близько 100 кг (1923 рік) та пісковиковий постамент біля входу в храм із вирізьбленими літерами: L.A. | M.T.R. | R.S.
Сьогодні костел перебуває у стані руїни. Будівля зруйнована більш ніж до половини висоти, у вцілілих стінах помітна практично повна втрати тиньку. Від храму фактично залишився лише окреслений контур, що дає уявлення про його колишні об’єми. Про цю пам’ятку майже немає інформації в інтернеті, тому рідкісний турист, який опиняється в цих краях, натрапляє на неї здебільшого випадково. Дорогою до храму трапляється також цікавий придорожній хрест, який доповнює історичний контекст місцевості.
Джерело: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego, t. 9
