Дерев'яна церква святої Параскеви в с. Зелений Гай (до 1950 року - Жежава) Тернопільської області збудована у 1784 році. Існує легенда, що церкву до села принесли води Дністра під час повені у 1780 році. До 1910 року дахи та стіни храму вкриті ґонтом, а "за Польщі" замінили бляхою. Після II світової війни дерев'яна церква святої Параскеви була зачинена. У 1980-х рр. церква підпорядковувалась рПЦ, а у 1990 - УГКЦ.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Чортків) є зразком подільської школи народної дерев'яної архітектури та є найстаршою на Поділлі. Успенська церква та дзвіниця є пам'ятками архітектури національного значення. Будівництво почали у 1581 році ремісники міського братства, а закінчили - 1584 р. Перебудована у 1635 році, оскільки була зруйнована турецько-татарськими набігами. Церква та її дзвіниця були занедбані за часів радянської влади.
Оборонна Михайлівська церква (також Вознесіння Господнього, Святого Миколая) — пам’ятка архітектури національного значення в селі Чесники біля Рогатина. Церква знаходиться на околиці села, до неї досить важко добратись і немає місця для паркування. Проте варто її відвідати, адже споруда є зразком малого мурованого храму фортифікаційного типу з сірого вапняку. У часи татарських набігів часто будували храми, котрі також служили оборонною спорудою.
Церква Воскресіння Христового (с. Деренівка, Тернопільська обл.) зведена у 1715 році, попередня була збудована на цьому ж місці ще в 1672 року.
На початку XVIII століття на цьому місці стояла церква Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці. Проте до 1831 року вона занепала, і вже через кілька років, у 1838-му, майстри Іван Мельникович та Василь Іванович звели новий дерев'яний храм у традиціях бойківської архітектури. Цікаво, що основною робочою силою під час будівництва храму були жінки, адже більшість чоловіків із села в той час мобілізували до війська Австро-Угорщини.
Дерев'яна церква святого апостола Івана Богослова в селі Довге (Тернопільська обл.) — це унікальна дерев'яна сакральна споруда, зведена у 1704 році. Храм стоїть на пагорбі в центрі села, належить до греко-католицької парафії та є чинною пам'яткою архітектури. У 1704—1946 роках храм разом із парафією належав до УГКЦ, а після 1946 року громада перейшла під юрисдикцію РПЦ, сам храм у 1961 році було закрито.
На високому пагорбі над давнім Потеличем височіє одна з найцінніших пам’яток української дерев’яної архітектури — церква Зіслання Святого Духа. Збудована у 1502 році коштом місцевого гончарського цеху, вона належить до найдавніших збережених дерев’яних храмів України та є найстарішою дерев’яною церквою Львівщини. Храм постав на місці ще давнішої церкви святих Бориса і Гліба, яку, за переказами, знищили під час татарських нападів.
Крилос — одне з найважливіших місць давнього Галича, столиці Галицько-Волинського князівства. Саме тут у XII столітті височів Успенський собор, головний храм княжого міста, де, за переказами, був похований Ярослав Осмомисл. Собор звели у 1157 році, однак після монгольської навали 1241 року святиня була зруйнована та поступово перетворилася на руїни.
