Церкви та собори України

Церква (від грец. Κυριακη, "Господній дім”) — культова споруда, в якій відбувається християнське богослужіння, складається з вівтаря та молитовної зали (нави). Найважливішу частину у церкві займає вівтар із престолом, який у християнській традиції уособлює Гроб Господній, а водночас символізує Рай і джерело воскресіння. Зазвичай підлогу вівтарної частини роблять дещо вищою за рівень нави, підкреслюючи її особливу сакральність. Біля східної стіни розташоване Горнє місце — символічне місце невидимої присутності Господа. Ліворуч від престолу міститься жертовник, а праворуч — ризниця, де зберігають священничий одяг та церковне начиння. У давнину доступ мирян до вівтаря був суворо заборонений.

Оборонна церква Успіння Пресвятої Богородиці - Кошилівці

• Leptusa
Тернопільська обл.

Перша дерев'яна церква в с. Кошилівці збудована у 1564 році, про що свідчить різьблений напис на фасаді дзвіниці. Згодом на її місці звели муровану церкву, яку відновили у 1849 році. Сьогодні вона має статус пам’ятки архітектури місцевого значення. Як і більшість подільських храмів, оборонна церква Успіння Пресвятої Богородиці в Кошилівцях тридільна. Прямокутні в плані неф та бабинець орієнтовані довгою стороною поперек повздовжньої осі. Оборонна церква складається з двох ярусів.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці - Гримайлів

• Leptusa
Тернопільська обл.

Мурована церква Покрови Пресвятої Богородиці, зведена у 1806 році. Храм вирізняється архітектурою пізнього українського бароко. Споруда була частиною оборонної системи містечка, до якої також належали замок, костел та синагога. Захисну функцію храму підсилювала висока кам’яна огорожа з масивними воротами. Оборонне призначення мала й вежа-дзвіниця, винесена до кута церковного комплексу: на значній висоті в її стінах облаштували вікна-бійниці.

Дерев'яна церква Святої Параскеви с. Зелений Гай або Жежава

• Leptusa
Тернопільська обл.

Дерев'яна церква святої Параскеви в с. Зелений Гай (до 1950 року - Жежава) Тернопільської області збудована у 1784 році. Існує легенда, що церкву до села принесли води Дністра під час повені у 1780 році. До 1910 року дахи та стіни храму вкриті ґонтом, а "за Польщі" замінили бляхою. Після II світової війни дерев'яна церква святої Параскеви була зачинена. У 1980-х рр. церква підпорядковувалась рПЦ, а у 1990 - УГКЦ.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці Чортків

• Leptusa
Тернопільська обл.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Чортків) є зразком подільської школи народної дерев'яної архітектури та є найстаршою на Поділлі. Успенська церква та дзвіниця є пам'ятками архітектури національного значення. Будівництво почали у 1581 році ремісники міського братства, а закінчили - 1584 р. Перебудована у 1635 році, оскільки була зруйнована турецько-татарськими набігами. Церква та її дзвіниця були занедбані за часів радянської влади.

Церква Архангела Михаїла с. Чесники

• Leptusa
Івано-Франківська обл.

Оборонна Михайлівська церква (також Вознесіння Господнього, Святого Миколая) — пам’ятка архітектури національного значення в селі Чесники біля Рогатина. Церква знаходиться на околиці села, до неї досить важко добратись і немає місця для паркування. Проте варто її відвідати, адже споруда є зразком малого мурованого храму фортифікаційного типу з сірого вапняку. У часи татарських набігів часто будували храми, котрі також служили оборонною спорудою.

Церква Вознесіння Господнього м. Чортків

• Leptusa
Тернопільська обл.
Церква Вознесіння Господнього у Чорткові є пам'яткою архітектури національного значення. Збудована церква у 1630 році чортківськими майстрами без жодного цвяха. Проте храм неодноразово нищили через нелегкі часи (набіги татар, бої під час визвольної війни), то ж повністю відновлена у 1717 році (за деякими даними 1738).
 

Вірменська церква Святого Миколая Чудотворця (Язловець)

• Leptusa
Тернопільська обл.
Вірменська церква в Язловці збудована вірменськими поселенцями у 1551 році з червоного та білого пісковику. Храм має тридільну композицію: складається з нави, прямокутного притвору та напівкруглої абсиди. Його інтер'єр прикрашають аркові ніші різних розмірів, а в першій половині XVII століття до південного порталу добудували чотириярусну квадратну вежу-дзвіницю, яруси якої поєднували гвинтові сходи.
 

Церква Воскресіння Христового у с. Деренівка

• Leptusa
Тернопільська обл.

Церква Воскресіння Христового (с. Деренівка, Тернопільська обл.) зведена у 1715 році, попередня була збудована на цьому ж місці ще в 1672 року.

Церква Собору Пресвятої Богородиці с. Матків

• Leptusa
Львівська обл.

На початку XVIII століття на цьому місці стояла церква Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці. Проте до 1831 року вона занепала, і вже через кілька років, у 1838-му, майстри Іван Мельникович та Василь Іванович звели новий дерев'яний храм у традиціях бойківської архітектури. Цікаво, що основною робочою силою під час будівництва храму були жінки, адже більшість чоловіків із села в той час мобілізували до війська Австро-Угорщини.

Дерев'яна церква Івана Богослова у с. Довге (Тернопільскька обл.)

• Leptusa
Тернопільська обл.

Дерев'яна церква святого апостола Івана Богослова в селі Довге (Тернопільська обл.) — це унікальна дерев'яна сакральна споруда, зведена у 1704 році. Храм стоїть на пагорбі в центрі села, належить до греко-католицької парафії та є чинною пам'яткою архітектури. У 1704—1946 роках храм разом із парафією належав до УГКЦ, а після 1946 року громада перейшла під юрисдикцію РПЦ, сам храм у 1961 році було закрито.

Інтер’єр храму має не лише естетичне, а й важливе духовне та повчальне значення. У минулому розписи стін та склепінь фактично виконували роль своєрідної «Біблії для неписемних», допомагаючи людям через образи пізнавати біблійні сюжети та християнське вчення. Символікою наділені й окремі елементи будівлі. Зокрема, традиційно храм має три входи, які пов’язують із образом Пресвятої Трійці. Особливе значення надається також світлу: воно сприймається не просто як засіб освітлення приміщення, а як символ Божественного світла та образ Ісуса Христа — Світла світу. Саме тому кількість, форма й розташування вікон у храмі часто мають продумане символічне значення.

Церковне будівництво на землях України у добу Давньої Русі значною мірою формувалося під впливом архітектурних традицій Візантії. Муровані церкви найчастіше мали хрестово-купольну композицію, хоча траплялися й тридільні споруди. Найпростішим варіантом невеликого парафіяльного храму були дводільні, що складався з нави та вівтарної частини. У період Середньовіччя хрестово-купольний і тридільний типи залишалися основними в храмовому будівництві, водночас кількість верхів та особливості їхнього компонування могли суттєво відрізнятися. Особливого розквіту українська церковна архітектура досягла у XVII–XVIII століттях. Саме тоді сформувалися характерні риси національної храмової традиції, а церковні споруди почали виразніше поділятися на дві основні групи:

I група — відтворені за давніми зразками композиції міських і монастирських мурованих храмів Давньої Русі, в архітектурі яких простежуються впливи литовського та польського бароко. Такі споруди характерні винятково для мурованих церков.

II група — багатодільні, переважно вежоподібні композиції, що сформувалися на основі традиційного українського дерев’яного будівництва. Цей тип поділяється на дві основні групи:

  • тридільні — одно- або триверхі храми;
  • хрещаті центричні — переважно п’ятидільні одно- та п’ятиверхі споруди, а також дев’ятидільні храми з різною кількістю верхів — від одного до дев’яти.

Україна посідає перше місце у світі за кількістю дерев’яних церков - їх у нас близько 2500. Найбільше таких храмів зосереджено на заході України — зокрема в Карпатах, на Львівщині, Івано-Франківщині та Закарпатті. З них близько 800 розташовані саме у Львівській області, що робить цей регіон одним з найбагатших на дерев'яні сакральні споруди. Багато з них є унікальними пам’ятками архітектури, а окремі дерев’яні церкви України внесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Також Україна має одну з найдавніших традицій мурованого храмового будівництва у Східній Європі, що бере початок із кінця X століття. Муровані церкви України мають багатовікову історію, що бере початок ще з часів Київської Русі. Найдавніші кам’яні храми збереглися в Києві та Чернігові — зокрема, Софійський собор, Спасо-Преображенський собор і давні храми Києво-Печерської лаври.

Україна має надзвичайно різноманітну сакральну архітектуру, сформовану під впливом різних релігій, народів і культур. Також у нас збереглися вірменські, римо-католицькі, лютеранські, юдейські, караїмські та мусульманські святині. Вірменські церкви України є важливою частиною культурної спадщини країни. Найвідоміший приклад — Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці у Львові, спорудження якого розпочалося в XIV столітті; вірменські храми також збереглися в Кам’янці-Подільському, Луцьку, Язлівці та інших історичних містах.