Храми України — це не тільки місця молитви, а й важлива частина нашої історії та культурної спадщини. Подорожуючи такими місцями, починаєш краще розуміти, що відбувалося на цій території в той період, коли храм був збудований, перебудований або зруйнований.
Тут ми зібрали храми, які відвідали під час наших подорожей. Ділимося фотографіями, власними враженнями та інформацією про цікаві й маловідомі пам’ятки, які зустрічалися нам у різних регіонах. Серед них — величні історичні споруди та невеликі автентичні храми, давні пам’ятки, що пережили війни й перебудови, а також місця, до яких рідко доходять популярні туристичні маршрути.
Костел Матері Божої Цариці Польщі у Задвір’ї збудували у 1907–1908 роках за проєктом відомого львівського архітектора Тадеуша Обмінського на замовлення львівського архієпископа Йосифа Більчевського. Будівництво профінансував місцевий землевласник Іполит Богдан за участі парафіян.
Наприкінці XIX століття Вовчухи мали численну римо-католицьку громаду — понад 600 вірян. Через погану дорогу до парафіяльного костелу в Родатичах у селі вирішили збудувати власну каплицю. У 1896 році родатицький парох отець Антоній Сильвестер придбав для цього земельну ділянку в Міхала та Анни Сіваків.
У 1932 році з ініціативи турківського настоятеля отця Ігнатія Кулаковського було створено комітет, що мав опікуватися спорудженням у селі власної святині. Того ж року освятили фундамент майбутнього храму. Будівництво просувалося досить швидко, і вже наприкінці 1933 року каплиця у Ільнику була в основному завершена. Кошти на її спорудження надходили, зокрема, від товариства «Bonus Pastor» та інших благодійників. Урочисте освячення новозбудованої святині відбулося 16 липня 1934 року.
На початку XVIII століття на цьому місці стояла церква Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці. Проте до 1831 року вона занепала, і вже через кілька років, у 1838-му, майстри Іван Мельникович та Василь Іванович звели новий дерев'яний храм у традиціях бойківської архітектури. Цікаво, що основною робочою силою під час будівництва храму були жінки, адже більшість чоловіків із села в той час мобілізували до війська Австро-Угорщини.
Історія будівництва костелу Святого Яна з Дуклі була непростою. Перші роботи розпочали ще у 1884 році, однак через нестачу коштів їх довелося зупинити. Лише через кілька років будівництво вдалося відновити завдяки підтримці місцевих землевласників і селян. Значну роль у цьому відіграв Ян Громницький, який виконував заповіт свого родича Юзефа Громницького, що заповів свої кошти на спорудження храму.
Дерев'яна церква святого апостола Івана Богослова в селі Довге (Тернопільська обл.) — це унікальна дерев'яна сакральна споруда, зведена у 1704 році. Храм стоїть на пагорбі в центрі села, належить до греко-католицької парафії та є чинною пам'яткою архітектури. У 1704—1946 роках храм разом із парафією належав до УГКЦ, а після 1946 року громада перейшла під юрисдикцію РПЦ, сам храм у 1961 році було закрито.
Костел у Звенигороді, який зберігся до наших днів у напівзруйнованому стані, був зведений у 1934 році. Саме цей рік викарбувано на його фасаді, а шематизм Львівської архідієцезії за 1936 рік уже подає відомості про новозбудований храм. Натомість у виданні 1932 року ще згадується попередня святиня — мурована філіальна каплиця Святого Духа і святого Йосафата.
Єврейська громада Гримайлова сформувалася майже одночасно із заснуванням містечка та протягом кількох століть була невід'ємною частиною його історії. Уже в середині XVIII століття тут проживали сотні євреїв, які займалися ремеслами, торгівлею, утримували крамниці та майстерні, роблячи вагомий внесок у розвиток місцевої економіки.
На старому цвинтарі Язлівця, розташованому на пагорбі над містом, збереглася родинна каплиця Блажовських. Саме тут поховані представники цього роду, які у XIX столітті володіли Язлівцем. У 1860 році на місці родинного поховання було споруджено неоготичну каплицю, прикрашену гербом Сас. Сьогодні вона є пам'яткою архітектури місцевого значення.
