Єврейська громада Гримайлова сформувалася майже одночасно із заснуванням містечка та протягом кількох століть була невід'ємною частиною його історії. Уже в середині XVIII століття тут проживали сотні євреїв, які займалися ремеслами, торгівлею, утримували крамниці та майстерні, роблячи вагомий внесок у розвиток місцевої економіки.
У XVIII столітті громада збудувала власну синагогу, що стала не лише місцем молитви, а й духовним та освітнім осередком. Тут навчали дітей, відзначали релігійні свята та вирішували важливі громадські справи. Одним із перших відомих рабинів був Йосиф Брандріс (Joseph Brandriss), згаданий у документах 1858 року. На початку ХХ століття євреї становили понад 60 % населення Гримайлова, а серед вихідців із містечка були відомі діячі науки й культури, зокрема історик Давид Кагане.
Друга світова війна стала трагічною сторінкою в історії громади. Після окупації Гримайлова німецькими військами в липні 1941 року вже 5–7 липня відбувся масовий погром, унаслідок якого загинуло близько 450 євреїв. Незабаром окупаційна влада створила єврейський трудовий табір, де утримували приблизно 3 500 людей із Гримайлова та навколишніх населених пунктів.
У жовтні 1942 року частину в'язнів депортували до табору смерті Белжець, а інших залишили на примусових роботах у Гримайлові та Скалаті. 24 січня 1943 року трудовий табір було ліквідовано, а його в'язнів перевезено до інших концтаборів. Загалом під час Голокосту більшість єврейської громади Гримайлова була знищена. За історичними оцінками, пережити війну змогли лише близько 300 євреїв.
Під час окупації була втрачена й головна святиня громади — синагога. За свідченнями очевидців, її спалили військовослужбовці дивізії СС «Вікінг», причому всередині будівлі загинули близько двадцяти людей.
На панорамах 360° стан споруди на травень 2026 року.
