Храми України - це не тільки місця молитви, а й важлива частина нашої історії та культурної спадщини. Подорожуючи такими місцями починаєш сам розбиратись, що саме відбувалось на цій території в той проміжок часу, коли був збудований чи зруйнований храм.
Тут зібрані матеріали не лише про церкви, а й про костели, каплиці, монастирі, синагоги та інші сакральні споруди різних регіонів України. Серед них — величні костели та невеликі автентичні дерев'яні церкви, давні споруди, що пережили війни та перебудови, а також маловідомі пам’ятки, заховані від популярних туристичних маршрутів.
Синагога Луцька або Велика хоральна синагога — це унікальна пам’ятка архітектури національного значення, зведена у XVII столітті. Її спорудження стало можливим завдяки привілею польського короля Сигізмунда III, який дозволив луцьким євреям збудувати не лише молитовний дім, а й оборонну споруду для захисту міста. Саме тому Велику синагогу в Луцьку часто називають також «Малим замком».
Під час нашої поїздки до Борислава ми завітали до колишнього костелу святої Барбари, сьогодні — церкви святої Анни. Трохи далі по вулиці наш погляд зупинився на іншому костелі, біля якого на паркані скромно висіла табличка. Саме вона повідомляла, що тут — місце поховання людини, чиє ім’я тісно пов’язане з народженням нафтової промисловості: Йогана (Яна) Зега / Johan (Jan) Zeh.
Дерев’яна церква села Попелі, або Церква Покрови Пресвятої Богородиці, є визначною пам’яткою архітектури XVII століття. Вона розташована на мальовничому березі невеликої річки Котовець у селі Попелі, неподалік міста Борислав на Львівщині. Це тризрубна дерев’яна святиня, яка дійшла до наших днів майже без змін і зберегла свій автентичний вигляд. Храм було збудовано на громадські кошти. Від 1946 року парафія перейшла до Російської Православної Церкви, у 60-х роках церкву зачинено.
Село Розлуч відоме з 1511 р. У 1743 році віддане душпастирській опіці єзуїтам-місіонерам з Турки, а згодом приєднане до тамтешньої парафії. Від 1902 року в Розлучі існувала громадська каплиця, якій у 1937 році надано статус філіального костелу. Святиня служила німецьким колоністам латинського обряду зі Швабії, що осіли в цих місцевостях у 1780–1790 роках під час Йосифінської колонізації Галичини.
У південній частині Дрогобича, в районі Млинки, збереглася унікальна сакральна споруда міжвоєнного часу, яку сьогодні часто називають каплиця Млинки. Будівлю зведено у 1930-х роках як римо-католицький храм для місцевої громади. Її спорудження стало можливим завдяки фінансовій підтримці нафтопереробної компанії «Галіція», що активно діяла в регіоні.
У селі Добрівляни, що на Стрийщині, розташована справжня перлина сакральної архітектури — дерев’яна церква Воздвиження Чесного Хреста. Ця старовинна святиня є пам’яткою архітектури національного значення (охоронний №514), яка зберегла свій первісний вигляд ще з XVIII століття.
Костел Найсвятішого Серця Ісусового у Стоянові — це одна з найцікавіших неоготичних пам’яток сакральної архітектури на території Львівської області. Автором проєкту став відомий польський архітектор Теодор Мар’ян Тальовський (1857–1910) — випускник і професор Львівської політехніки, представник неоготичного та неороманського стилів. Його творчість залишила помітний слід у містах Західної Галичини.
Костел с. Верхні Гаї — унікальна сакральна споруда, яка вирізняється своєю незвичною архітектурою та цікавою історією. Перші згадки про Верхні Гаї датуються 1409 роком. У 1875 році тут збудували невелику дерев’яну каплицю, яку сучасники описували як «скромну» та «маленьку». На початку ХХ століття громада прагнула створити окрему парафію, а у 1920-х роках розпочали підготовку до спорудження нового храму.
У с. Копичинці Тернопільської області мали можливість відвідати Церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Збудована вона у 1630 році фундатором Мартином Лудецьким, є унікальною пам’яткою архітектури національного значення. Разом із дзвіницею вона зберігає дух епохи та є важливою сторінкою духовної історії України.
Під час мандрівки Тернополем ми не планували спеціально відвідувати Домініканський костел. Він відкрився нам несподівано — велична споруда з тесаного каменю, що виростає посеред щільної міської забудови. Цей момент став справжнім відкриттям: архітектурна краса, яка вражає навіть у поспіху. Я встигла зробити кілька фото, хоча часу було обмаль, а місця для гарного ракурсу — ще менше.
