Костел у Звенигороді, який зберігся до наших днів у напівзруйнованому стані, був зведений у 1934 році. Саме цей рік викарбувано на його фасаді, а шематизм Львівської архідієцезії за 1936 рік уже подає відомості про новозбудований храм. Натомість у виданні 1932 року ще згадується попередня святиня — мурована філіальна каплиця Святого Духа і святого Йосафата.
Її спорудили ще 1889 року, коли римо-католицька громада села, що належала до бучацької парафії Успіння Пресвятої Діви Марії, налічувала понад п'ятсот вірян. Однак за кілька десятиліть чисельність католиків перевищила тисячу осіб. Імовірно, саме зростання громади або незадовільний технічний стан старої каплиці стали причиною будівництва нового костелу. Найвірогідніше, йшлося саме про спорудження нової будівлі, а не перебудову існуючої, хоча вона й успадкувала посвяту Святому Духові та святому Йосафату.
Після приходу радянської влади храм, як і багато інших культових споруд, припинив виконувати своє первісне призначення. Його закрили, а приміщення використовували як склад для зберігання мінеральних добрив. Унаслідок цього стіни й конструкції зазнали значного хімічного забруднення.
Після відновлення незалежності України виникла ідея повернути споруду до релігійного життя. Місцева греко-католицька громада навіть планувала її відреставрувати, однак від цих намірів відмовилася через небезпечний рівень забруднення, який міг становити загрозу для здоров'я людей. Замість цього поруч звели нову каплицю, а костел, позбавлений господаря, поступово руйнується.
Джерело: rkc.in.ua
На панорамах 360° стан споруди на червень 2026 року.
