Білий Камінь розташований на лівому березі Західного Бугу, неподалік його витоків. У XV столітті тут, імовірно, існувала перша дерев’яна святиня, хоча точна дата її заснування невідома. У 1615 році джерела вже згадують місцеву парафію, засновану київським каштеляном князем Єжи Корибутом Вишневецьким та його дружиною Теодорою з Чапличів. Імовірним часом заснування парафії вважають близько 1605 року. У 1642 році завдяки родині Вишневецьких тут також було створено препозитуру з колегіумом мансіонаріїв, яка проіснувала до 1682 року.
У XVIII столітті костел зазнав масштабної перебудови. У 1730-х роках завдяки фундації краківського каштеляна Януша Антонія Вишневецького розпочалися роботи, які церковна візитація навіть характеризувала як фактичне спорудження нового храму. Костел освятили 25 травня 1737 року, проте роботи тривали й надалі. У 1741 році будівництво та оздоблення святині фінансувала Теофіла з Лещинських Вишневецька, вдова Януша. На той час у храмі були лише один вівтар і старовинна дерев’яна хрестильниця, а цінніше церковне начиння зберігали в замку.
У 1843 році костел отримав новий ґонтовий дах, який згорів під час пожежі містечка 14 квітня 1848 року. Згодом дах перекрили мідною бляхою, і він зберігався до міжвоєнного періоду, попри пошкодження під час Першої світової війни. На початку XX століття відновили інтер’єр, а Юліан Крупський розпочав роботи над стінописом. Завершити розпис не вдалося через початок Першої світової війни. У 1930-х роках відремонтували фасад, однак дах і невелика сигнатурка потребували подальшого відновлення.
Після 1944 року костел закрили, і будівля поступово занепала. Збереженню залишків його обладнання сприяв Борис Возницький, директор Львівської картинної галереї. У 1977–1982 роках храм та прилеглу територію відновили за проєктом архітектора-реставратора Уляни Пичурко. Після реставрації споруду пристосували для виставкових потреб Львівської картинної галереї. Нині костел перебуває у стані глибокої руїни: дах і склепіння обвалилися, сигнатурка загрожує впасти будь-якої миті, інтер’єр повністю знищений, а вся територія колишнього храмового комплексу густо заросла чагарниками.
Цікавим елементом комплексу є огорожа колишнього церковного цвинтаря з кам’яними стінами та нішами із внутрішнього боку. Із західного боку розташовані брама й дві ажурні дзвіниці по кутах огорожі, споруджені у XVIII столітті. Браму прикрашають пілястри, профільоване обрамлення входу та декоративні елементи з тиньку. На залізній брамі зберігся напис із датою 1904 року. Дзвіниці мають високі фронтони, завершені хрестами, а поруч із південним боком огорожі розташована мурована костниця з двосхилим дахом.
