Римо-католицька святиня в Личківцях уперше згадується львівським єпископом Томашем Піравським у 1615 році, а у 1623 році єпископ Ян Порохницький згадує його як «desolata» (з латини, що буквально означає «спустошений», «покинутий», «занедбаний»). У 1718 році костел був дерев'яним, а у 1725 році святиню описано як дерев'яну, з трьома вівтарями, не освячену. Будівельні роботи по зведенню мурованому костелу розпочались між 1726–1729 роками. Дата 12 травня 1728, що міститься на порталі головного входу, можливо, стосується початку будівельних робіт. Відомо, що у 1732 році будівництво все ще тривало. У 1743–1744 роках у костелі було створено два нові вівтарі, а також відремонтовано орган. У 1774 році костел мав п'ять вівтарів, дзвіницю з трьома дзвонами та був оточений кам'яним муром.
У 1816 році костел описано як такий, що потребував ремонту. Ремонту потребували також дзвіниця, дзвони та орган. Згідно з протоколами візитації за 1824 рік, костел перебував у занедбаному стані: склепіння було сильно потріскане, стіна під хорами розпалася, а капітелі на фасадах відпали. Храм освятив 9 липня 1838 року архієпископ Франциск Піштек. У другій половині XIX ст. костел перебував у належному стані. У 1905 році Гроно консерваторів Східної Галичини затвердило плани ремонту костелу в Личківцях. Під час бойових дій Першої світової війни на рубежі 1917–1918 років костел зазнав пошкоджень, а у 1920 році його також понищили більшовики. Невдовзі після завершення воєнних дій дах було відремонтовано та вкрито черепицею.
Після Другої світової війни польське населення у переважній більшості залишило Личківці. Після виїзду парафіян костел було закрито. Залишене дерев'яне обладнання — вівтарі, амвон і лавки — порізали та спалили. Близько 1950 року костел перетворили на склад зерна, а згодом — на склад запасних частин для машин місцевого колгоспу.
Костел розташований у західній частині села, на вершині пагорба між річками Гнила та Тайна. Це мурована будівля з цегли та каменю. Найбільш виразною частиною споруди є головний фасад, прикрашений пілястрами, нішами та декоративними елементами. Його верхню частину завершує високий фронтон, а з боків стоять невеликі вежечки. Над входом розташована декоративна композиція з монограмою IHS, Всевидячим Оком та іншими релігійними символами. Дах костелу був двосхилим, над навою знаходилася невелика сигнатурка з хрестом. Нині відсутні дах і склепіння над костелом, а також дах над захристією, сигнатурка не збереглася.
Територія навколо костелу також має кілька цікавих пам'яток. Тут зберігся обеліск Міхала Заборовського, капітана Війська Польського, який загинув під Можайськом у 1812 році, та пам'ятник жертвам епідемії холери 1830–1831 років. На захід від костелу розташований кам'яний грот зі скульптурою Матері Божої з Люрду. Скульптуру свого часу перенесли до місцевої церкви, але в 1990-х роках вона повернулася на своє колишнє місце.
На панорамах 360° стан споруди на червень 2026 року.
