Костели

Колишній римо-католицький костел Матері Божої Утішительки і святого Йосифа Улюбленця знаходиться у Великому Ходачкові Тернопільської області. На сьогодні перебуває, на превеликий жаль, у стані руїни, дах повністю зруйнований. Історія храму розпочалася 24 квітня 1879 року, коли на місці майбутньої святині урочисто заклали наріжний камінь. Основні будівельні роботи завершили вже наступного року, однак освячення храму відбулося лише у 1890 році.

Костел Матері Божої Неустанної Помочі - така повна назва цього храму, що зведений на початку XX століття. У 1902-1907 роках у Сороцькому за кошти місцевих землевласників Міхала-Віктора Баворовського та його дружини Марії Северини Дунін-Борковської було збудовано костел. Храм зведений в неоготичному стилі за проектом відомого львівського архітектора Міхала Ковальчука.

Римо-католицька святиня в Личківцях уперше згадується львівським єпископом Томашем Піравським у 1615 році, а у 1623 році єпископ Ян Порохницький згадує його як «desolata» (з латини, що буквально означає «спустошений», «покинутий», «занедбаний»). У 1718 році костел був дерев'яним, а у 1725 році святиню описано як дерев'яну, з трьома вівтарями, не освячену.

Будівництво костелу у Бринцях-Загірних розпочалося у 1903 році. Його збудували замість старої каплиці за кошти місцевих жителів, мешканців сусідніх сіл, духовенства. Землю для храму, будинку священника і цвинтаря подарував власник села Станіслав Звольський. Згодом храм доповнили вівтарями та іншим церковним майном.

Лешнів (наголос на другий склад) — село на Бродівщині, перша згадка про яке датується 1471 роком. Проте в давнину Лешнім був містом, а 1627 року отримав магдебурзьке право. У той час Лешнів став важливим торговим осередком із ярмарками, а його міські укріплення забезпечували захист не лише мешканцям містечка, а й слугували додатковим захистом з півночі для Бродів.

Село Могильниця відоме з документальних джерел ще з 1471 року. У 1712–1753 роках воно мало статус міста. У XIX столітті це було одне з найбільших сіл Галичини — заможне, добре забудоване, із численною шляхтою, млинами, ґуральнею та каменоломнями червоного теребовлянського пісковика. Значну роль у житті Могильниці відігравала родина Старженських, якій належав місцевий маєток.