Між дерев'яною церквою Успіння Пресвятої Богородиці та сільським кладовищем у Середкевичах розташована невелика мурована каплиця. Споруда має прямокутний план, ступінчасті фронтони та круглі віконні отвори. Її точна історія та дата спорудження наразі залишаються невідомими. Усередині каплиці збереглися дерев'яні лавки, що може свідчити про використання споруди для молитви чи невеликих богослужінь місцевої громади.
У селі Чайковичі неподалік Рудок збереглася цікава, але маловідома сакральна споруда — недобудований римо-католицький костел. Село відоме ще з XIV століття, а наприкінці XIX століття тут діяла дерев’яна каплиця, збудована коштом Юзефа Бялоскурського.
Село Погірці над Дністром уперше згадується в історичних джерелах ще 1357 року. Про існування місцевої каплиці відомо ще з 1600 року. Подальша доля тієї святині невідома. Наприкінці XIX століття, у 1896 році, в селі збудували муровану каплицю Святої Родини. Храм був доволі скромним, але водночас виразним у своїй простоті. Це була мурована споруда прямокутної форми. Усередині, ймовірно, був один великий заловий простір.
Старе Село — село за кілька кілометрів на північ від Дрогобича, історія якого тісно пов’язана з родиною Тарновських із сусідньої Снятинки. Саме за їхнього володіння наприкінці XIX століття тут з’явилася дерев’яна каплиця, яка стала важливим духовним осередком для місцевих мешканців.
Рихтичі — село, розташоване за 8 км на північний схід від Дрогобича. У XV столітті воно належало родині Коритків, які у 1434 році заснували тут парафіяльний костел. Згодом село перебувало у власності Даниловичів, а з XVIII століття — родини Бєльських, які володіли ним до Другої світової війни. У XVIII столітті в Рихтичах існував також палац Бєльських, від якого нині частково збереглися земляні укріплення, в’їзна брама та офіцина.
Костел святої Марії Магдалини в Кукільниках — барокова пам’ятка XVIII століття. Храм розташований у Галицькому районі Івано-Франківської області й у минулому відігравав важливу роль у релігійному та адміністративному житті регіону.
Костел святого Станіслава — пам’ятка сакральної архітектури XVIII століття, розташована в селі Старий Вишнівець Кременецького району Тернопільської області. Храм зведено у 1756–1757 роках у стилі рококо з ініціативи магнатського роду Мнішеків як родинну святиню. Він належав до римо-католицької традиції. Після закриття кармелітського костелу в Новому Вишнівці у 1832 році виконував функції головного парафіяльного храму для римо-католицької громади навколишніх населених пунктів.
Костел Матері Божої Святого Розарію в селі Медуха, що неподалік Галича, є пам’яткою сакральної архітектури та важливим осередком духовного життя краю. Історія місцевої римо-католицької громади сягає XVIII століття, коли Медуха належала до парафії в Кукільниках. Уже в 1794 році існували плани створення тут окремої парафії.
Село Соколівка отримало міський статус у 1558 році. Відтоді місто мало мати магістрат, укріплення і храм — тому майже одразу розпочали будівництво костелу Святої Трійці. Навколо нього звели оборонний мур із чотирма кутовими вежами, який став фактично найпотужнішим укріпленням міста.
Костел Святих Миколая та Анни у місті Бібрка (Перемишлянський район, Львівська область) є визначною оборонною святинею XVII століття. Будівля поєднує сакральну функцію з елементами укріплень, характерними для тогочасної архітектури. Пам’ятка внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України національного значення під номером 461/0.
