Село Родатичі, розташоване неподалік Городка, відоме ще з XV століття. Парафія тут існувала щонайменше з 1449 року, а перший костел був дерев’яним. У XVIII столітті храм уже потребував капітального ремонту, а близько 1817 року стару святиню закрили та опечатали.
У той самий період у селі збудували новий дерев’яний костел, освячений у 1817 році. Згодом при храмі з’явилися дзвіниця, плебанія, нові дзвони та вівтарі. У другій половині XIX століття старий храм уже не міг вмістити всіх парафіян, тому настоятель Антоній Сильвестер розпочав підготовку до спорудження нового мурованого костелу. Основною фундаторкою будівництва стала Марія Антоніна Мірська.
Будівництво костелу Святої Трійці розпочалося 15 квітня 1897 року за проєктом львівського архітектора Альфреда Каменобродського. Мулярські роботи виконував Шимон Міндович разом із майстрами із Сіняви. Уже в 1898 році храм освятили, хоча оздоблення та внутрішні роботи тривали ще кілька років. Марія Мірська профінансувала вівтарі, образи, фігури святих, амвон, дзвони та значну частину внутрішнього оздоблення. У 1903–1904 роках художники зі Львова виконали розпис інтер’єру, а для костелу придбали орган львівського майстра Яна Слівінського. У 1905 році архієпископ Юзеф Більчевський урочисто консекрував храм.
У першій половині XX століття костел постійно ремонтували та доповнювали новим обладнанням. У 1919 році для органу замовили нові труби у фірмі братів Рігерів, у 1923 році храм обнесли огорожею та освятили нові дзвони, а в 1937 році до костелу провели електрику. Після Другої світової війни більшість парафіян переселили до Польщі, а значну частину церковного майна вивезли. У 1950–1956 роках у приміщенні храму розміщували склад зерна, хімікатів та сільський клуб. Із цим пов’язана місцева легенда: селяни відмовилися співати на відкритті клубу через страх наруги над святинею, а згодом новий будинок культури, для якого з храму зняли частину покриття, згорів за загадкових обставин.
Сьогодні костел Святої Трійці перебуває у занедбаному стані та поступово руйнується. Частина склепінь обвалилася, дах поріс рослинністю, а всередині ще можна побачити залишки старих розписів, хорів та дерев’яних гвинтових сходів. На місцевому кладовищі також збереглася каплиця-усипальниця Марії Антоніни Мірської та монахинь, пов’язаних із будівництвом храму.
На панорамах 360° стан споруди на квітень 2026 року.
