Рукомиський печерний храм Святого Онуфрія — сакральна пам'ятка Тернопільщини та одна із найдавніших осередків чернецтва краю. Комплекс розташований у товщі травертинової скелі на правому березі річки Стрипи, поруч із сучасною церквою Святого Онуфрія.
Травертин — пориста карбонатна порода, що формується внаслідок осадження мінералів із води джерел і струмків. Саме з цього природного каменю складаються мальовничі рукомиські скелі. У 1970-х роках геологи дослідили місцеві поклади травертину та визнали їх перспективними для видобутку будівельного й облицювального каменю.
Походження печерного монастиря достеменно невідоме. За місцевими переказами, він виник у XIII столітті, коли після монгольської навали сюди прибули ченці Києво-Печерської лаври. Використовуючи природні порожнини скелі, вони облаштували місце для молитви та проживання: найбільша печера стала храмом, а менші використовувалися як келії.
Письмові джерела свідчать, що монастир існував щонайменше до середини XVIII століття, коли його жителів було переведено до Бучача. Однією з найдавніших письмових згадок є праця василіянина Модеста Гнатевича, опублікована у 1864 році. У ній зазначено, що в печерах діяла каплиця з вівтарем Святого Онуфрія, а сам монастир належав до василіянської спільноти, пов'язаної з Бучачем.
До наших днів зберігся печерний храм площею близько 25 кв. м. Після одного з обвалів права стіна була перебудована, проте на стелі та лівій стіні й досі добре помітні сліди ручної обробки каменю, які свідчать про штучне розширення природної печери. Колись тут знаходився кам'яний вівтар Святого Онуфрія, а сьогодні храм використовується для богослужінь і щороку у Великодню п'ятницю тут виставляють плащаницю.
На північ від храму розташовані менші печери та гроти, що слугували чернечими келіями. Поблизу них у 2011 році відкрили пам'ятник Юрію Михайлецькому — воїну Української повстанської армії, який майже двадцять років переховувався у криївці, облаштованій у печерах біля монастиря. Лише у 1967 році його місце перебування було викрито радянськими спецслужбами.
У середині XVIII століття, після будівництва монастиря та гімназії у Бучачі, Микола Потоцький переселив туди василіян. Власник Рукомиша Тадей Венгерський не погодився з таким рішенням і в 1754 році звів біля підніжжя скелі муровану церкву Святого Онуфрія, забезпечивши її необхідними доходами. У XIX столітті перед храмом спорудили браму, в ніші якої встановили скульптуру Святого Онуфрія роботи видатного барокового майстра Іоана Георга Пінзеля. Нині ця скульптура зберігається всередині церкви, а дослідники припускають, що спочатку вона була створена саме для печерного храму.
Сьогодні Рукомиський печерний храм є частиною діючого паломницького комплексу, до якого входять мурована церква Святого Онуфрія, Хресна дорога, освячене джерело та печерний монастир.
На панорамах 360° стан споруди на червень 2026 року.
