За легендами, Підгорянський монастир біля Теребовлі заснували ще у XII ст., однак перша писемна згадка датується лише 1650 роком. Вважається, що до початку XVIII століття монастир був дерев'яним, а лише тоді був перебудований з каменю, однак підтверджень цьому немає.
З Підгорянським монастирем пов'язана історія ікони Матері Божої Теребовлянської — однієї з найстаріших «плачучих ікон» України. Певний час вона зберігалася у монастирській церкві Преображення Господнього. У 1673 році ікону перенесли до церкви Святого Миколая в Теребовлі, а наступного року — до Святоюрського собору у Львові, де вона зберігається й нині.
1 січня 1789 року внаслідок австрійської церковної реформи Йосифа II Підгорянський монастир було ліквідовано. Майно було продано, бібліотеку вивезено до Бучача та Львова, а іконостас і вівтар передано храмам із сусідніх сіл.
У 1867 році було проведено консервацію, яка забороняла розбирати монастир на каміння.
Під час Першої світової війни російські війська за допомогою вибухівки підірвали частину мурів, через що одна з наріжних веж зазнала критичних руйнувань, а Підгорянський монастир опинився в аварійному стані. У 1926 році було проведено частковий ремонт: очищено завали, залатано діри в стінах, полагоджено дах та повернуто монастир до служби.
У 1960 році радянська влада захопила територію монастиря та розмістила там військову частину. У 1993 році, церкву було повернуто селянам, а протягом наступних років її відремонтовано та повернуто до служби. Однак військові покинули територію Святопреображенського василіянського монастиря лише у 2002 році.
На панорамах 360° стан споруди на червень 2026 року.
