Історія римо-католицького храму в Шибалині припадає на міжвоєнний період. Потреба у власній святині виникла через зростання місцевої католицької громади, яка спочатку налічувала близько пів тисячі осіб. Ініціативу спорудження костелу підтримав бережанський священник о. Броніслав Лімановський. Роботи розпочалися 1925 року, а вже 30 вересня 1928 новозбудований храм урочисто освятили.
Спорудження святині стало спільною справою парафії та місцевих мешканців. Гроші надходили також від Львівської курії та банківського кредиту, а частину необхідних матеріалів пожертвували самі парафіяни. Зокрема, Яків Потоцький забезпечив будівництво деревиною, тоді як Станіслав Вишневський надав дахівку. Через фінансові труднощі парафії довелося навіть продати частину земельних володінь, щоб завершити роботи.
Поступово Шибалинський костел став осередком релігійного життя не лише села. У 1934 році тут сформували самостійну парафію, до якої приєднали Баранівку та Комарівку, і наприкінці десятиліття кількість її вірян перевищила тисячу. У 1932 році неподалік храму звели плебанію та господарські споруди за проектом архітектора Яна Гертмана з Бережан. Інтер’єр доповнювали дерев’яний необароковий головний вівтар роботи Яна Войтовича з Перемишлян та встановлений напередодні війни вівтар святого Франциска Асизького.
Друга світова війна стала початком кінця парафіяльної історії храму. У травні 1945 року останній настоятель, о. Петро Янік, залишив Шибалин. Частину костельного майна він забрав із собою, інші речі перевезли до Бережан. Сам храм у нових реаліях втратив своє призначення: радянська влада використовувала його як склад для зерна.
Після десятиліть занедбання колишній костел нині перебуває у вкрай сумному стані та поступово руйнується.
На панорамах 360° стан споруди на червень 2026 року.
