Transfăgărășan - любов на все життя...
Краще, ніж гори, можуть бути тільки засніжені гори...
Море, не нудьгуй, я скоро приїду!
Синагога Луцька або Велика хоральна синагога — це унікальна пам’ятка архітектури національного значення, зведена у XVII столітті. Її спорудження стало можливим завдяки привілею польського короля Сигізмунда III, який дозволив луцьким євреям збудувати не лише молитовний дім, а й оборонну споруду для захисту міста. Саме тому Велику синагогу в Луцьку часто називають також «Малим замком».
Під час сімейної автомандрівки до Колочави ми відкрили для себе чарівний водоспад з поетичною назвою — "Білий Звір". Він розташований зовсім поруч із дорогою між селами Синевирська Поляна та Синевир, що робить його доступним навіть для подорожей з дітьми.
Це місце вражає своєю неймовірною красою: гірські пейзажі, смерекові ліси, річкова вода — усе це створює ідеальні умови для відпочинку на природі та фотографій на згадку.
Під час нашої поїздки до Борислава ми завітали до колишнього костелу святої Барбари, сьогодні — церкви святої Анни. Трохи далі по вулиці наш погляд зупинився на іншому костелі, біля якого на паркані скромно висіла табличка. Саме вона повідомляла, що тут — місце поховання людини, чиє ім’я тісно пов’язане з народженням нафтової промисловості: Йогана (Яна) Зега / Johan (Jan) Zeh.
Нещодавно ми відвідали музей історії Трускавця, розташований у вишуканій архітектурній пам’ятці — віллі «Саріуш», зведеній у 1901 році. Будівля розміщена на нижній терасі курортного парку Трускавця та є яскравим прикладом стилю модерн з елементами історизму й мавританськими мотивами.
Дерев’яна церква села Попелі, або Церква Покрови Пресвятої Богородиці, є визначною пам’яткою архітектури XVII століття. Вона розташована на мальовничому березі невеликої річки Котовець у селі Попелі, неподалік міста Борислав на Львівщині. Це тризрубна дерев’яна святиня, яка дійшла до наших днів майже без змін і зберегла свій автентичний вигляд. Храм було збудовано на громадські кошти. Від 1946 року парафія перейшла до Російської Православної Церкви, у 60-х роках церкву зачинено.
Село Розлуч відоме з 1511 р. У 1743 році віддане душпастирській опіці єзуїтам-місіонерам з Турки, а згодом приєднане до тамтешньої парафії. Від 1902 року в Розлучі існувала громадська каплиця, якій у 1937 році надано статус філіального костелу. Святиня служила німецьким колоністам латинського обряду зі Швабії, що осіли в цих місцевостях у 1780–1790 роках під час Йосифінської колонізації Галичини.
Під час нашої подорожі до Ясіня, де ми планували відвідати старовинну дерев’яну Струківську церкву, ми випадково натрапили на водоспад Труфанець. Його неможливо не помітити — він розташований просто біля автодороги Н-09, між селами Ясіня та Кваси, і вражає своєю красою навіть узимку.
У південній частині Дрогобича, в районі Млинки, збереглася унікальна сакральна споруда міжвоєнного часу, яку сьогодні часто називають каплиця Млинки. Будівлю зведено у 1930-х роках як римо-католицький храм для місцевої громади. Її спорудження стало можливим завдяки фінансовій підтримці нафтопереробної компанії «Галіція», що активно діяла в регіоні.
Хотинську фортецю ми відвідали під час однієї подорожі разом із Кам’янець-Подільським замком, адже між ними лише 25,4 км, і дорога займає близько пів години. Тому обов’язково поєднуйте ці два замки в одну мандрівку. Хотинська фортеця розташована в Чернівецькій області. Це одна з найдавніших фортифікаційних споруд України, збудована русо-влахами у складі Молдавського князівства приблизно в XIII столітті — на місці давнього руського городища (X–XIII ст.).
У селі Добрівляни, що на Стрийщині, розташована справжня перлина сакральної архітектури — дерев’яна церква Воздвиження Чесного Хреста. Ця старовинна святиня є пам’яткою архітектури національного значення (охоронний №514), яка зберегла свій первісний вигляд ще з XVIII століття.
Створити свій блог хотілося вже давно, але якось не вдавалось розпочати цю справу, так як завжди шукала (і напевно досі шукаю) в собі щось особливе, що можна було б показати “на люди”. Поштовхом для створення блогу про мандри Україною і не тільки стали архіви фотографій від яких тріщать по швах не тільки жорсткі, а й віртуальні диски, тому час настав.
Найбільше люблю подорожі, тому з 2013 року ми з чоловіком вирішили колекціонувати туристичні марки. Це такі круглі дерев'яшечки з випаленим на них малюнком, котрі продаються у цікавих та визначних місцях та допомагають гарно організувати подорожі Україною. Також обожнюю фотографувати, колись дуже давно була можливість прийняти участь у декількох виставках. Фотографією захоплююсь і зараз, адже завдяки цьому можна зібрати чудову колекцію світлин про мандри Україною.
Не уявляю своє життя без гір, особливо захоплюють подорожі Карпатами, мабуть, саме тому 4 роки з чоловіком жили в Передкарпатті, до тих пір, поки наше старше чадо не пішло в школу. В горах обожнюю все, починаючи від рослинного та тваринного світу та закінчуючи їх могутністю, величчю, висотою та цікавезною геологічною історією. Останнім часом почала вчитися малювати та дуже надіюсь, що колись зможу зобразити на полотні власні мандри Україною та Європою.
