Костел у Нижній Липиці виник із філіальної мурованої каплиці, збудованої та освяченої у 1907 році коштом місцевих землевласників Руссоцьких і пожертвами вірян латинського обряду. Після пошкоджень Першої світової війни святиню відбудували у 1920 році та добудували захристію. Того ж року тут засновано парафіяльну експозитуру, яка у 1925 році стала самостійною парафією. У 1930 році існуючу каплицю розширили й перебудували на костел.

Офіційного розголосу це місце набуло у 1646 р. із чудом, що трапилось із поміщицею із міста Руди, Анною Воняковською. Анна подорожувала каретою із Руди до Жидачева дорогою через Кохавинський дубовий ліс. Її коні загрузли у болоті, де тепер розташована каплиця. Коли вона вийшла з карети, то побачила ікону на старому дубі, що ріс біля дороги, а також свічки, що перед нею палали.

Виноградівський замок (або замок Канків) розташований на горі Чорній на висоті 568 метрів над рівнем моря і є однією з найстаріших фортець України, заснованою як городище ще в IX–XI століттях. У 1399 році король Сигізмунд Люксембург передав замок барону Петеру Перені для розбудови та зміцнення стін. Саме тоді він набув кам'яного вигляду та площі 45х35 метрів. На території замку було знято чимало радянських фільмів, найвідоміші з яких це "Гроза над полями" та "Над Тисою".

Наприкінці ХІХ століття у Товщеві існувала римо-католицька громада чисельністю близько двох сотень вірян. Муровану каплицю у неоготичному стилі на земельній ділянці, подарованій родиною Сидорів, звели у 1909 році. Після завершення внутрішніх робіт святиню освятили у 1911 році на честь блаженного Якова Стрепи — францисканця, галицько-львівського латинського архієпископа кінця XIV століття та блаженного католицької церкви.

На околицях сучасного міста Хуст розташована невелика гора заввишки 174 метри. Саме там у 1090 році розпочалося зведення замку, який мав захищати шлях із Європи до Солотвина, так само як і Середнянський замок. Будівництво фортеці тривало понад століття і було завершене в 1191 році. Хустський замок належав різним угорським королям до 1281 року, згодом він перейшов у власність Галицько-Волинського князівства.

Римо-католицький костел у селі Старі Скоморохи (Skomorochy Stare) розташований безпосередньо на перехресті доріг, між Старими та Новими Скоморохами, поблизу мосту через річку Нараївка. Муровану святиню збудували у 1930–1931 роках і посвятили на честь святого Архангела Михаїла. Вона постала на місці попереднього філіального костелу, знищеного під час Першої світової війни, який, за польськими джерелами, міг мати титул святого Шимона.

У селі Нараївка (до 1946 року — Гербутів, польською Herbutów) для місцевої громади латинського обряду, яка на початку ХХ століття налічувала майже чотири сотні осіб, було зведено муровану філіальну каплицю. Каплиця розташована практично на краю села, по інший бік річки Нараївки. На протилежному березі річки знаходиться греко-католицька церква.

Костел святого Валентина у Раковці був зведений упродовж 1822–1856 років. Це мурована споруда з каменю та цегли з окремо стоячою, також мурованою дзвіницею. Храм звели на місці попереднього дерев'яного костелу, який розібрали через незадовільний стан.

Середнянський замок є однією з найунікальніших архітектурних пам'яток Закарпаття. Він розташований не на горі, а на рівнині, і складається лише з однієї вежі-донжона, яка була захищена ровами й валами. До наших днів збереглися лише залишки цієї вежі. Сам донжон мав висоту 20 метрів і складався з трьох ярусів: на першому поверсі були службові приміщення та склади.

Старосільський замок є найбільшим та найунікальнішим на Львівщині завдяки своїй площі у 2 гектари та дивній формі неправильного п'ятикутника. Висота його стін сягає 8 метрів, а веж — до 16 метрів. Загалом замок мав 6 веж, але до наших днів збереглися лише три (А, В, Г), які, на жаль, продовжують руйнуватися. Колишній в'їзд до замку колись знаходився у південній стіні у в'їзній вежі "Д", а тепер він значно менший і розташований у стіні між вежами "А" та "Е".