Село Могильниця відоме з документальних джерел ще з 1471 року. У 1712–1753 роках воно мало статус міста. У XIX столітті це було одне з найбільших сіл Галичини — заможне, добре забудоване, із численною шляхтою, млинами, ґуральнею та каменоломнями червоного теребовлянського пісковика. Значну роль у житті Могильниці відігравала родина Старженських, якій належав місцевий маєток.

Джуринський водоспад (або Червоногородський водоспад) в околиці села Нирків на Тернопільщині — найвищий рівнинний водоспад в Україні. Його висота 16 м, а ширина близько 20 м. Об'єкт має статус гідрологічної пам'ятки природи місцевого значення, площею 0,7 га.

У краєзнавчій літературі можна зустріти декілька версій утворення водоспаду на рівнині. Одна з них розповідає, що при облозі замку, турки підірвали скелю і спрямували русло ріки, щоб відвести воду від мурів твердині.

Історія римо-католицького храму в Шибалині припадає на міжвоєнний період. Потреба у власній святині виникла через зростання місцевої католицької громади, яка спочатку налічувала близько пів тисячі осіб. Ініціативу спорудження костелу підтримав бережанський священник о. Броніслав Лімановський. Роботи розпочалися 1925 року, а вже 30 вересня 1928 новозбудований храм урочисто освятили.

Млиниська — село за 20 км на південний схід від Теребовлі. Воно було частиною Янівського маєтку, який у різний час належав родинам Богушів, Скарбків, Баворовських, Лосів і Дунін-Борковських. У селі також знаходився пізньокласицистичний палац.

Першу дерев'яну каплицю звели у 1877 році з ініціативи графині Пауліни Лосьової в панському парку. У 1912 році її замінила мурована каплиця, що збереглася донині.

Гінкго Ігнатія Бруницького — одне з найцінніших та найвідоміших дерев Тернопільщини. Воно росте у старовинному парку біля палацу Бруницьких у Заліщиках і має статус ботанічної пам'ятки природи місцевого значення. Це дерево є не лише рідкісним представником давньої флори, а й важливою складовою історичного ландшафту Заліщицького парку, який входить до складу Національного природного парку «Дністровський каньйон».

Історія римо-католицької святині у Гнильчому розпочалася з невеликої каплиці, час появи якої достеменно невідомий. Задум створити в селі окрему парафію виник ще 1862 року, а 1 жовтня 1865 року о. Якуб Кершка заклав наріжний камінь майбутнього костелу. До кінця року спорудили фундаменти, однак через фінансові та адміністративні труднощі подальші роботи розтягнулися на два десятиліття. Лише у 1886 році храм був зведений настільки, що в ньому уже могли відбуватися богослужіння.