Гніздичів розташований за 4 км на південь від м. Жидачів. Найдавніша згадка про село датується 1462 роком. Історія Кохавини, як сакрального осередку, бере початок у XVII столітті та пов’язана з формуванням тут монастирського комплексу і паломницького центру. Наприкінці XVIII — у ХІХ століттях монастир пережив складний період, зумовлений реформами та змінами в церковному житті. У 1780 році імператор Йосиф ІІ ліквідував монастир кармелітів у Кохавині, передавши храм і каплицю під опіку світського духовенства, що призвело до занепаду паломницького життя. У 1847 році парохом Кохавинської парафії став о. Євгеній Петруський, який відновив культ Кохавинської Богородиці та відреставрував першу каплицю. У 1861 році було оголошено про намір збудувати новий, більший храм, а 7 червня 1868 року освячено його наріжний камінь. Будівництво тривало з перервами через нестачу коштів і зміну адміністраторів. У 1894 році завершено спорудження нового мурованого костелу на честь Успіння Пресвятої Богородиці, який 30 серпня того ж року освятив єпископ Ян Пузина. У 1929 році храм було розписано, а в 1931 році опіку над парафією перебрали отці єзуїти. У 1944 році Кохавинську ікону та частину церковного майна вивезли до Польщі. За радянської влади храм кілька разів намагались знищити, а згодом використовували як склад для зберігання льону. Після приходу редемптористів у 1991 році його було відновлено.
Відвідуючи цей монастирський комплекс, варто також звернути увагу на каплицю Кохавинської ікони Богородиці початку ХХ століття, розташовану поруч — по інший бік дороги.
Монастир святого Герарда ми відвідали вперше ще у 2013 році. Це тиха й затишна місцина, яку ми побачили одного теплого недільного ранку. Особливе враження справило те, що до храму з’їжджалися люди різного віку — і дорослі, і діти — переважно на велосипедах. Таке явище виглядало незвично й водночас дуже органічно для цього місця.
Перші світлини, опубліковані в цій статті, датуються літом 2013 року — на них добре видно, що реставрація храму тоді ще тривала. Відтоді минуло чимало часу, і за цей період роботи суттєво просунулися: територію впорядковано, а сам комплекс набув цілісного й доглянутого вигляду. Саме це й стало нагодою повернутися до Кохавини ще раз. Узимку 2025 року ми знову відвідали це місце й були приємно вражені побаченим.
