Перший дерев’яний замок на Замковій горі в Галичі збудували у XVI столітті, після того як Галичина увійшла до складу Польського королівства. Фортецю звели для захисту міста, розташованого поблизу річки Дністер. У 1436 році замок став адміністративним центром Галицького староства. У ньому розміщувалися адміністрація, суд і військовий гарнізон. У XV–XVI століттях замок пережив кілька десятків облог.
На початку XVII століття, після нищівної пожежі, Галицький замок повністю відбудували з пісковику та цегли. Під час Національно-визвольної війни у 1649 році фортецю захопили козацькі загони, внаслідок чого вона зазнала значних руйнувань. У 1658 році галицький староста Анджей Потоцький розпочав масштабну реконструкцію Галицького замку за проєктом італійського інженера Франсуа Корразіні. На території фортеці звели три муровані вежі та двоповерховий палац, облаштували приміщення для суду, а також підземні ходи.
У 1676 році, під час польсько-турецької війни, Галицький замок захопили війська османського воєначальника Ібрагіма Шайтана. Відступаючи з міста, османські війська підірвали порохові погреби, унаслідок чого більша частина замку була зруйнована. Через втрату стратегічного значення фортецю більше не відбудовували.
У 1767 році місцева влада офіційно дозволила мешканцям розбирати напівзруйновані мури замку у Галичі та використовувати каміння для будівництва. Протягом XIX–XX століть фортеця залишалася в руїнах.
У 1994 році Галицький замок увійшов до складу новоствореного заповідника «Давній Галич». На його території розпочали археологічні дослідження та реставраційні роботи. Сьогодні від замку збереглися руїни мурів і частково відновлена Шляхетська вежа, доступні для відвідувачів.
