Синагога Луцька або Велика хоральна синагога — це унікальна пам’ятка архітектури національного значення, зведена у XVII столітті. Її спорудження стало можливим завдяки привілею польського короля Сигізмунда III, який дозволив луцьким євреям збудувати не лише молитовний дім, а й оборонну споруду для захисту міста. Саме тому Велику синагогу в Луцьку часто називають також «Малим замком».
Будівля поєднала релігійну та фортифікаційну функції. До великої квадратної молитовної зали для чоловіків прибудували п’ятиярусну оборонну вежу, а також приміщення для школи й жіночої молитовної зали. Хоч синагога стояла поза міським муром, на околиці старого Луцька, її міцні стіни та оборонна вежа робили споруду не лише центром духовного життя громади, а й прихистком у часи небезпеки.
До Другої світової війни синагога в Луцьку активно діяла, проте в роки воєнних подій зазнала значних руйнувань — було втрачено прибудови й дах головного залу. У 1981 році споруду відреставрували, і тривалий час тут працював спортивний комплекс «Динамо». З 2021 року будівля належить релігійній організації «Іудейська релігійна громада Хабад-Любавич», яка поступово повертає їй сакральне призначення.
Історично єврейська громада Луцька була однією з найбільших в Україні — у різні періоди в місті діяло від 12 до 50 синагог. Сьогодні Велика синагога Луцька залишається не лише архітектурною окрасою, а й важливим свідченням багатонаціональної історії міста.
